с удовольствием перечитала 
16 
— Гей-гей, налітай! — проспівав хазяїн. Він уже збадьорився і знову заторохтів: — Ставте куди кому до вподоби. І ви там ззаду, приставайте до гри. Цей спорт не для глядачів. Колесо крутиться, крутиться, не знати де спиниться!
Чолов’яга, схожий на будівельника, й двоє підлітків ступили вперед і стали поряд із Джонні та Сейрою. Підлітки, пошепотівшись, назбирали по кишенях пів-долара дрібняками й поставили на другий сектор. Схожий на будівельника чолов’яга, що назвався Стівом Бернгардтом, поклав долар на квадрат з позначкою «чіт».
— А ви, юначе? — звернувся хазяїн до Джонні. — Залишаєте все на місці?
— Так, — відповів Джонні.
— Ой містере, — сказав один з підлітків, — спокушаєте долю.
— Та мабуть, — відказав Джонні, і Сейра всміхнулася до нього.
Бернгардт пильно подивився на Джонні й раптом пересунув свій долар на його третій сектор.
— Е, будь що буде, — зітхнув підліток, котрий сказав, що Джонні спокушає долю, і переклав туди ж таки п’ятдесят центів, що їх нашкрябав разом з приятелем.
— Усі яєчка в одному кошичку, — проспівав хазяїн. — То така ваша воля?
Гравці мовчки стояли на своєму. До гурту споглядачів прибилися два ярмаркові різнороби, один із них з подружкою, і тепер у напівтемній алеї перед Колесом Фортуни скупчилося чималеньке товариство. Хазяїн чимдуж крутнув колесо. Дванадцять пар очей спостерігали, як воно обертається. Та невдовзі Сейра впіймала себе на тому, що знов дивиться на Джонні, й подумала, яке чудне в нього обличчя в цьому ясному, та водночас і трохи примарному світлі. І їй знов пригадалася та маска — Джекіл і Хайд, чіт і нечіт. У животі щось знову перевернулось, і вона відчула легку млість. Колесо уповільнило свій кругообіг і почало поклацувати. Підлітки закричали, підганяючи його далі.
— Ну ще трохи, любеньке, — примовляв і Стів Бернгардт. — Ще, ще далі, дорогеньке.
Колесо, повільно клацаючи, дійшло до третього сектора й спинилося на 24. З усіх горлянок вихопився радісний крик:
— Ти виграв, Джонні, виграв!
Хазяїн похмуро свиснув крізь зуби й виплатив виграші. Долар підліткам, два — Бернгардтові, десятку і два долари — Джонні. Тепер на кону перед Джонні лежало вісімнадцять доларів.
— Велика гра, зисковна гра. Гей-гей, налітай! Ще разочок, друже? Сьогодні колесо тебе любить.
Джонні подивився на Сейру.
— Як хочеш, Джонні, — сказала вона, але раптом відчула якийсь неспокій.
— Давайте, містере, — підбурював Джонні підліток із значком Джіммі Хендрікса. — Це ж така втіха — бачити, як ви його обдираєте.
— Гаразд, — мовив Джонні. — Останній раз.
— Ставте куди кому до вподоби…
Усі втупили очі в Джонні, а він стояв, замислено потираючи чоло. Його звичайно добродушне обличчя було тепер серйозне і зосереджене. Він дивився на колесо в облямівці лампочок, і пальці його невпинно ковзали по гладенькій шкірі над правою бровою.
— На місці, — мовив він зрештою.
З гурту споглядачів долинуло збуджене шепотіння.
— Ой, містере, це ви вже дражните долю.
— Розходився, — невпевнено сказав Бернгардт. Тоді озирнувся на дружину, але та лише знизала плечима, даючи зрозуміти, що все це для неї незбагненна річ. — Ет, де наше не пропадало, і я туди ж.
Підліток із значком поглянув на свого приятеля, і той здвигнув плечима й кивнув головою.
— Гаразд, — мовив перший, обертаючись до хазяїна. — І ми теж.
Колесо закрутилося. Сейра чула, як позаду один з різноробів заклався на п’ять доларів, що третій сектор більше не випаде. У животі в неї знову завирувало, але цього разу так не минуло, а щось там і далі переверталось, аж поки вона збагнула, що їй стає погано. На обличчі в неї проступив холодний піт.
Колесо, спиняючись, почало клацати на першому секторові, і один із підлітків аж руками махнув із злості. Проте нікуди не пішов. Колесо проклацало повз 11, 12, 13. Хазяїн нарешті повеселішав. Цок, цок, цок — 14, 15, 16.
— Ти диви, йде далі, — мовив Бернгардт. Голос його звучав уважено.
Хазяїн дивився на своє колесо так, наче от-от ладен був кинутись і зупинити його. А колесо вже відклацало 20, 21 і врешті спинилося на позначці 22.
І знову в натовпі глядачів, який тим часом зріс чоловік до двадцяти, розлігся переможний крик. Здавалося, всі, хто ще був на ярмарку, зійшлися сюди. Сейра наче здалеку почула, як різнороб, що програв свій заклад, віддаючи гроші, пробурчав: «Таким бісовим дурням завжди ведеться». У голові в неї стугоніло. Аж раптом і ноги стали наче ватяні, усі м’язи дрібно тремтіли й не корилися їй. Вона закліпала очима, та від того їй тільки запаморочилось у голові й до горла підступила нудота. Весь світ гойднувся і похилився, так наче вона й досі була на круговерті, а тоді поволі став на місце.
16 
