15 
Пізніше Євка вирішила розмножити на ксероксі цей листок дня. Однаково фраза про візин і втому універсальна. Світ смердів, і Євка з того реготала. Даня жив лише на листах без зворотку. Він був занадто легким, щоб присилати відповіді. Він був лише пунктом В. Повернення в пункт А в Євчиній задачі не передбачалось. Її тішила безсюжетність і лесбійські сни. Її лякали нічні крики під вікнами і лесбійські сни. Вона ненавиділа жінок і дітей, бо сама була жінкою і дитиною водночас. Нероблена робота муляла між ногами і під грудями, температура ненависті сягала подвійної норми.
Який, до сраки, звіт “по практиці”! Євці ламало руки і нудило - вертольоти (це слово їх і не снилося б написати) літали й літали, ніяк не бажаючи зупинитися. Ще б пак - вирішити спробувати ледь не всю можливу наркоту за один вечір. А чом би й ні: “Я вже достатньо свідома, мені не 16, просто отруюсь разок і спостерігатиму всі наявні процеси в організмі… Як же можна виступати проти наркотиків, навіть не спробувавши їх дію?” Вінт не погріб. Людської дискотеки у місті Д. не виявилось. Здавалося, що вони впятьох (після вінта, маріхуани і чорт зна скількох пляшок пива) десь із тиждень валанцаються нічними вулицями під крижаним вітром чомусь південного міста. “Давайте візьмемо ще шмалі і підемо в сауну!” - запропонувала Євка. Ексгібіціонізм брав усе до рук.
… Банани астудітє і пасиптє сахарнай пудрай, - облизувалась тьотька по радіо…
“А що, давайте… І так уже кругом пізно… Дискотека - гівно, якого хєра в суботу “Плотина” не працює?…”
Ну, а потім ще пробували поїхати в сусідній обласний центр, потім - до моря і назад, ще пізніше - на ще якусь дискотеку, а в результаті пішли забирати пяного друга з гральних автоматів. Друг Драгер зірвав джек пот і з автоматів забиратись не хотів. Всі впятьох його довго увіщували і гладили по голові. Драгер поривався всіх убити, але сказав, що любить Євку і таки пішов додому. Правда, його похід супроводжувався віддиранням Драгера від кожних наступних автоматів. І все те зверху смачно поливалось пивом. Найсвіжішим, ще не звареним, завтрашнім ранковим пивом міста Д. - І чьо у нас такой дурной горад? - зітхав Микола.
– У нас такий самий, - заспокоювала його Євка. - Живеш собі, звикаєш… Клуби - гівно, народ - убитий, ну, хіба що якась вечірка зрідка трапиться, або робота журналістська змусить піти-писнути щось.
“Нє вєрь таму, кто гаваріт “Вихада нєт…” - то також нило радіо.
“Чорт забирай, воно краде думки!” - думала про нього Євка. Хоча її думки були зараз доступніші і легші до брання за шльондру з молодим задом і старим передом. Така в них вчора просила вогню. “Оле Лукойє…” - пробубніла Євка. - “Ненавиджу Скандинавію… А може, і люблю”.
Ех, паті. Вечірка, так би мовити. “Sorry, baby, I’m terribly smoked…” - ці слова Євка носила в голові вже от який день, збираючись надіслати листа у Берлін. Їй чомусь то ніяк не вдавалося, і вона вже слабо вірила в існування Інтернету як глобальної мережі. Вона просто лежала на спині і відчувала свої капіляри, невпинний рух крові по них, і думала: “Ну от вона, от - ця глобальна мережа. Коли я помру - не стане ніякого Інтернету. А помирати треба разом з Даньою…” І вона написала йому трикутну записку, що її заклала під подушку: “Сподіваюсь, ми помремо так, як кінчаємо - РАЗОМ”. О, то був цілий ритуал - залишати Дані під подушкою якісь шматки паперу зі шматками думок.
ХХДДЖ - Характерний Хід Для Даного Жанру. Євку це втомлювало. Вона не бачила зв’язків між частинами, вона й не намагалась їх підібрати - незв’язане тіло видавалось більш пластичним. Як і незв’язаний текст. Береш собі і переставляєш частини, як тобі заманеться. Нічого нового, зате не втомлюєшся із запам’ятовуванням.
“Хто я така, і що я про це думаю.” - Євка ставила крапки і нюхала свої пальці. Вони щоразу пахли по-різному, в залежності від крапки: то сушеними грибами, то теплими яблуками, то громадським виходком - ненавистю Євчиного життя, то просто Даниним милом. По радіо була одна зараза, - так хтось, здається, вже співав, - а за вікном самі протяги і плани, плани, плани… Євка ніяк не могла почати писати свою наукову роботу - все, як завжди, на останню добу. Вся робота за місяць. Кілька безсонних ночей - і наркотики здаються смішнішими за безалкогольне пиво.
Євка присіла над діркою громадського туалету. Євровідремонтованою діркою. Вона простягнула долоню, щоб відчути тепло випаровування власної сечі. „О так, приємне з корисним. Листа почитаю пізніше…” Їй прийшов товстенний лист від коханця з Берліну. Ще один лист від іще одного коханця. „Ех, Білявчику… Ще одна твоя іпостась…” Євці не хотілося підводитись - у калюжі сечі відбивався світильник денного світла. „Зовсім як вікно готичного храму…” - милувалась Євка.
15 
