9 
Це все бридко те що я роблю склавши цей аркуш вчетверо і поклавши до конверта. Для кого буде приємно, засунувши туди руку, виявити, що вона вся в гівні.
…репетую, як навіжений флагелант про свої гріхи.
… порвати це все на дрантя…
… заспокоююсь.
… сподіваюся, мій спокій не від того, що в когось зіпсується настрій на кілька хвилин.
… і єпитимія (треба якось проводити час). І ще мені приснилось, що я тебе втратив. Якось незрозуміло. І місяць геть-чисто новий.
Я не годен позбавитися думок про тебе. Але це небезпечно: я боюся тобою насититись.
Сервус. Цілую твою ніжну шкірку.
Ось так. Євка читала ті листи в метро. Читала з таким страшним обличчям, що люди ледь не вступали їй місця. Але Євка не звалилась на підлогу, людські задки залишились там, де й були - світ косив під константу, вдаючи, що нічого не змінилось.
“… Якщо не фокусувати зір на його фотці, він починає бавити своїм обличчям…” - Євка болюче примружувала й розкривала очі. - “Ага, стає навіть трохи страшно: диви, які очиська. І так темні, а тут ще й починають провалюватися…” Ось уже вони стали такими глибокими дірками, що пропалили книжку на 600 сторінок (де та фотка з ними була закладкою), пропалили Євці коліна, пропалили товсте крісло і паркет. “Починається, мабуть, пожежа: СО2 і засинання. Хоча як - усе разом?” Євка сфокусувала зір назад (тобто, просто сфокусувала) і закрила книжку. “Там випав сніг. Даня сказав, що потрапив у бурю. Він тоді саме висів (летів? сунувся? ) на канатній дорозі в Ворохті. Певно, з ним була ще пляшка коньяку і друг Коля з Дніпропетровська…” А Євка в той час ловила сніг всередині себе. “Це як сніжить у телевізорі,” - сказала вона киплячому чайнику. - “І в облом перемикати на інший канал”. Стрибки температури тіла, шкала градусника, перегони температури з тіла в тіло. Перегони. “Ставлю 200 у.о. на номер 8”.
Скільки вам треба грошей на місяць?
За шкалою Фаренгейта.
Фарингосепт.
Хронічний фарингіт, якщо є така хвороба.
Лоботомія. С-стробоскоп і глисти.
Базедова хвороба - “Ой, які в мене великі очі!” - Євка відчувала, що шизується. - “А хіба є це дієслово в теп. часі?” Є, як процес. Бо все, дівчинко, не так швидко, як тобі хотілося б.
My wild love is crazy
She screams like a bird…
– Знаєш, я вже давно не купувала нової білизни. Просто аж ніяк не сподівалася на секс. - Євка запалила цигарку з ганджем. - Хоч(
– Та… - Даня взяв цигарку і повільно затягнувся. - А як можна на нього сподіватися?
– Ха! Можна його ретельно планувати. Скупити півбазара свічок і там паличок ароматичних… Ванну помити можна. Апельсинів у неї наки… - Євка запнулась. Про апельсини - це вже було. З коханцем (до речі, одним із кращих), через якого вона колись ледь не втратила Даню. Була тоді якась дурна і гола весна. Може, навіть, МЖД - свято таке женскоє. Накурилися тоді всі разом на Євчиній квартирі. Євка десь напередодні якраз коханця майже наголо постригла. А йому личило, сучому синові. Гарний був. З нагоди МЖД чи просто так, у Київ приїхав Даня. Євка мала з ним зустрітися на Контрактовій площі, після роботи в обід. Євка ще здалеку помітила його, вона несла в руках жовті мімози - зовсім, як Маргарита, в чорному пальто, простоволоса - а от Даня… Даня був зовсім або майже зовсім без волосся. «Яка іронія,» - подумала тоді Євка. Вони гуляли авітамінозними вулицями, недоремонтованими галереями і незатишними (чомусь воно так переважно в Києві є) кав‘ярнями. А потім було оте горе-свято у Євки вдома. Всі накурилися і весело сміялись: коханець, Даня, подружка і приятель. Євка стрибала від однієї лисої голови до іншої, їй усе здавалось бля-яким-прикольним. Коли всіх трохи попустило і «ха-ха» змінилось на «умняк», коханець став дзвонити своїй дівчині на Волинь, а Даня до смерті припекло вийти за сигаретами.
– - Та нафіга вони тобі - йди спати!
Не пішов. А нафіга йому спати? Даня видерся навулицю й відчайдушно помівся в незнайомому напрямку (він був уперше на Євчиній новій квартирі). Євка, як в дешевій мелодрамі, побігла за ним. Потім були сльози, нерви і дурні питання, що не мінялися вже протягом століть. Питання, чесна відповідь на які завжди зриває кришку з болю. І тоді його вистачає всім. Бери не хочу. Ой, як же тоді Даня хотів узнати правду, як він просив про це!
– Ну будь ласка, скажи мені, що відбувається. Хай все стане гірше, тільки хай не буде так, як зараз!
Євка замалим не повелася вже. Але стало розуму - чи то пак, перевірених життєвих позицій - все більш-менш зашифрувати. Згадалася колись почута у дитинстві фраза: «Правда - соціальний меч», який щось там усталене руйнує. Здається, добробут і спокій. Тож Євка вчасно промовчала, сказавши тільки:
9 
