очень нудно 
36 
— Він із Ґрифіндору, — відразу озвався Гаррі.
— А слизеринцям, Олівере, шпигун не потрібен, — додав Джордж.
— Чому ти так думаєш? — роздратувався Вуд.
— Бо вони вже тут, — показав униз Джордж. Кілька постатей у зеленій формі з мітлами в руках виходили на поле.
— Не може бути! — розлючено засичав Вуд. — Я ж замовив на сьогодні стадіон! Зараз усе з’ясуємо.
Вуд понісся додолу, зі злості приземлившись занадто різко, і тому мало не впав, злізаючи з мітли, Гаррі, Фред і Джордж спустилися слідом за ним.
— Флінте! — гаркнув Вуд капітанові Слизерину. — Зараз наша година тренувань! Ми спеціально домовились! Можете забиратися!
Маркус Флінт був ще кремезніший, ніж Вуд. З підступним, яку троля, виразом обличчя він відповів:
— Вуде, тут вистачить місця для всіх. Підійшли також Анжеліна, Алісія й Кеті. У слизеринській команді дівчат не було, і всі слизеринці стояли пліч–о–пліч, скоса поглядаючи на ґрифіндорців.
— Але я це поле замовив! — мало не вибухав зі злості Вуд. — Замовив заздалегідь!
— Ага, — сказав Флінт, — а я ось маю спеціальний дозвіл із підписом професора Снейпа. «Я, професор Снейп, дозволяю команді Слизерину провести сьогодні тренування на полі для квідичу у зв’язку з необхідністю випробувати нового ловця».
— Ви маєте нового ловця? — розгубився Вуд. — А де ж він?
І тут з–поза спин шести кремезних постатей вигулькнув сьомий. Він був менший за них, а на його блідому загостреному обличчі сяяла самовдо–волена посмішка. То був Драко Мелфой.
— Ти часом не син Луціуса Мелфоя? — запитав Фред, неприязно глянувши на Мелфоя.
— Цікаво, що ти згадав його батька, — сказав Флінт, і всі слизеринці заусміхалися. — Зараз побачите, який щедрий дарунок він зробив команді Слизерину.
Усі семеро виставили вперед свої мітли.
Сім ретельно відшліфованих, новесеньких держаків і сім рядочків тоненьких золотих написів «Німбус–2001» виблискували перед самісінькими носами ґрифіндорців у промінні ранкового сонця.
— Найновіша модель. Випущена минулого місяця, — - недбало сказав Флінт, змахнувши порошинку з кінчика своєї мітли. — Думаю, вона набагато перевершує попередню двотисячну модель. А з тими старенькими «Клінсвіпами», — він огидно вишкірився до Фреда й Джорджа, що стискали свої «Клінсвіпи–5», — не варто й порівнювати.
Ніхто з ґрифіндорської команди навіть не знав, що відповісти.
Мелфой так самовдоволено посміхався від вуха до вуха, що його холодні очі перетворилися у вузенькі щілини.
— Гляньте–но, — сказав Флінт, — напад на стадіон.
Через усе поле по траві бігли Рон і Герміона — подивитися, що діється.
— Що сталося? — звернувся Рон до Гаррі. — Чому ви не граєте? І що цей тут робить?
Він глянув на Мелфоя, який натягав на себе слизеринську форму для квідичу.
— Карочє, я новий ловець Слизерину, Візлі, — пихато мовив Мелфой. — Тут усі кайфують від мітел, які мій старий купив нашій команді.
Рон аж роззявив рота, побачивши перед собою сім розкішних мітел.
— Класні, правда? — посміхнувся Мелфой. — То, може, й ґрифіндорці нашкрябають трохи грошенят і куплять нові мітли? Маю ідею: розіграйте в лотерею свої «Клінсвіпи–5», — може, якийсь музей і купить їх.
Слизеринська команда мало не попадала зі сміху.
— Зате жоден з наших гравців не купував собі місця в команді, — втрутилася в розмову Герміона. — Вони всі потрапили сюди лише завдяки таланту.
Вираз Мелфоєвого обличчя став не таким самовдоволеним.
— А тебе, задрипана бруднокровко, ніхто й не питає! — випалив він.
Гаррі збагнув, що Мелфой сказав щось дуже гидке, бо після його слів зчинився справжній гармидер. Флінт кинувся захищати Мелфоя, бо на того вже наскакували Фред і Джордж. Алісія закричала: «Як ти смієш!», а Рон з криком: «Ти заплатиш за це, Мелфою!» видобув з мантії свою чарівну паличку і скерував її Мелфоєві в обличчя, яке тієї миті ховалося під руками Флінта.
По стадіону розійшовся луною гучний вибух, і жмуток зеленого сяйва вистрелив з іншого кінця палички Рона, поціливши йому в живіт з такою силою, що Рон аж покотився по землі.
— Роне! Роне! Ти цілий? — закричала Герміона.
Рон розкрив рота, але не зміг нічого сказати. Натомість могутньо відригнув, і з його рота вискочило кілька слимаків, упавши йому на живіт і коліна.
Слизеринська команда мало не вмерла з реготу. Флінт аж зігнувся, хапаючись за свою нову мітлу, щоб не впасти.
36 
