|
|
 171 
- Так, пане професоре.
Гаррі навмання запхнув у коробку зігнуту картку й кинувся до дверей, поки Снейп не передумав, і помчав кам'яними сходами нагору, прислухаючись, чи не почує галасу зі стадіону, але там було тихо… отже, гра вже закінчилась…
Він на мить затримався біля забитої учнями Великої зали, а потім побіг мармуровими сходами нагору-виграв Ґрифіндор чи програв, але команда зазвичай святкувала чи приймала співчуття у своїй вітальні.
- Quid agis? - невпевнено запитав він у Гладкої Пані латиною, гадаючи, що ж там діється всередині.
Пані з непроникним лицем відповіла:
- Сам побачиш. І відхилилася.
З отвору за її спиною долинув святковий гамір. Гаррі аж рота роззявив, коли учні, побачивши його, загорлали; кілька рук одразу втягли його в кімнату.
- Ми виграли! - зарепетував Рон, підскочивши до Гаррі й розмахуючи срібним кубком. - Ми виграли! З рахунком 450: 140! Ми виграли!
Гаррі озирнувся; до нього бігла розпашіла Джіні; вона обвила Гаррі руками. Він навіть не встиг нічого подумати, збагнути, усвідомити, що на них дивиться півсотні учнів, а просто взяв її й поцілував.
Це тривало кілька довгих митей… а може, півгодини… чи навіть декілька сонячних днів… поки вони випустили один одного з обіймів. У вітальні все стихло. Тоді кілька учнів грайливо свиснули, і вся кімната вибухла нервовим хихотінням. Гаррі глянув поверх голови Джіні й побачив Діна Томаса, що стискав у руці розбиту склянку, і Ромільду Вейн, яка, здавалося, зараз кине в нього чимось важким. Герміона сяяла, але Гаррі шукав очима Рона. Нарешті знайшов. Рон тримав у руках кубок з таким виразом, наче його хтось ударив по голові довбнею. Якусь частку секунди вони дивилися один на одного, а тоді Рон легенько смикнув головою, що, на думку Гаррі, означало: «Ну… як треба, то треба…».
Істота у Гаррі в грудях переможно заревіла, Гаррі всміхнувся Джіні й показав жестом на отвір за портретом. Це був натяк на довгу прогулянку шкільними угіддями, під час якої… якби вистачило часу… можна було б поговорити і про гру.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ -
Підслухана провидиця
Новина, що Гаррі Поттер зустрічається з Джіні Візлі, зацікавила дуже багатьох учнів, здебільшого дівчат, хоч сам Гаррі впродовж наступних тижнів був. як ніколи, веселий і цілком байдужий до будь-яких чуток. Зрештою, непогано було для різноманітності послухати плітки про те, від чого він відчував неймовірне, незнане досі щастя, аніж про його участь у жахливих сценах, пов'язаних з темною магією.
- Наче їм нема про що пліткувати. - обурювалася Джіні, що сиділа на підлозі у вітальні, спираючись на ноги Гаррі й читаючи «Щоденного віщуна». - Три напади де менторів за тиждень, а Ромільду Вейн цікавить лише те, чи справді в тебе на грудях витатуйований гіпогриф.
Рон і Герміона мало не попадали зі сміху. Гаррі не звернув на них уваги.
- І що ти їй сказала?
- Сказала, що в тебе там угорська рогохвістка. - від повіла Джіні, недбало гортаючи газету. -Так значно крутіше.
- Дякую, - широко всміхнувся Гаррі. - А що в Рон, ти теж їй сказала?
- Карликовий пух, але не уточнила де.
Рон набурмосився, а Герміона аж покотилася зі сміху.
- Дивіться мені. - насварився Рон на Гаррі й Джіні. - Те, що я вам дав свій дозвіл, не означає, що я не можу його забрати…
- "Свій дозвіл"? - глузливо сказала Джіні. - Відколи це ти почав давати мені дозволи? До речі, ти сам казав, що краще Гаррі. ніж Майкл чи Дін.
- Ну, казав. - неохоче визнав Рон. - ї якщо ви не почнете лизатися на людях…
- Ти, лицеміре нещасний! Забув, як ви з Лавандою об вивалися одне навколо одного, наче пара вугрів? - обурилася Джіні.
Але настав червень, і Ронова терплячість уже не зазнавала великих випробувань, бо Гаррі й Джіні дедалі рідше могли бувати разом. У Джіні підходили іспити для отримання СОВ, і вона мусила допізна повторювати матеріал. Одного такого вечора, коли Джіні пішла в бібліотеку, а Гаррі сидів біля вікна у вітальні, прикидаючись, що дописує домашнє завдання з гербалогії, а насправді знову й знову відтворюючи в уяві щасливу обідню годину, про ведену з Джіні біля озера, на стілець між ним і Роном сіла Герміона. Цілеспрямований вираз її обличчя не віщував нічого доброго.
- Гаррі, я хочу з тобою поговорити.
- Про що? - з підозрою запитав Гаррі. Щойно вчора Герміона дорікала йому, що він заважає Джіні сумлінна готуватися до іспитів.
171
|
очень нудно 
