Прочитал почти все книги про пиранью, Мазура, рассказы отличные и хотелось бы ещё, я знаю их там... 
149 
— Гаррі? Рон? — Луна?
— Так, це я! Ой, ні, я ж не хотіла, щоб вас упіймали!
— Луно, можеш помогти зняти ці мотузки? —запитав Гаррі.
— О, так, зараз… тут є старий цвях, ми ним користуємось, якщо треба щось зламати… хвилиночку…
Нагорі знову заверещала Герміона. Після неї почувся й Белатрисин вереск, проте розібрати слова було неможливо, бо знову зарепетував Рон:
— ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!
— Містере Олівандер, — почув Гаррі Лунині слова. — Містере Олівандер, чи маєте ви цвях? Якби ви трошки посунулися… здається, він був біля глечика з водою…
За кілька секунд вона повернулася.
— Тільки не ворушіться, —попередила.
Гаррі відчував, як вона встромила цвях у міцні волокна мотузок, щоб хоч трохи послабити вузол. Згори долинув Белатрисин голос.
— Ще раз тебе питаю! Звідки у вас цей меч? Звідки?
— Ми його знайшли… знайшли… БУДЬ ЛАСКА! — Герміона знову закричала. Рон почав звиватися й іржавий цвях дряпнув Гаррі руку.
— Роне, будь ласка, не смикайся! — прошепотіла Луна. — Я ж не бачу, що роблю…
— У мене в кишені, — пробурмотів Рон. — у мене в кишені є світлогасник, і він повний світла.
За кілька секунд почулося клацання і в підвалі з'явилися світляні сфери, що їх висмоктав світлогасник з ламп у наметі. Не маючи змоги повернутися у свої джерела, вони повисли в повітрі, неначе крихітні сонця, заливаючи підвал світлом. Гаррі побачив величезні Лунині очі на побілілому обличчі і нерухоме тіло майстра чарівних паличок Оліван—дера, що лежав, скрутившись, на підлозі в кутку. Витягши шию, він зумів побачити упійманих разом з ним Діна та ґобліна Ґрипхука. Ґоблін був ледве притомний і стояв лише завдяки мотузкам, що прив'язували його до інших бранців.
— О, тепер набагато легше, дякую, Роне, — зраділа Луна й знову почала длубатися цвяхом у мотузках. — Привіт, Діне!
Згори долинув Белатрисин голос.
— Брешеш, гидка бруднокровко, я це знаю! Ви залізли в мій сейф у "Ґрінґотсі"! Кажи мені правду, кажи правду!
І знову жахливий крик…
— ГЕРМІОНО!
— Що ви звідти ще взяли? Що ще у вас є? Кажи, бо клянуся, що проштрикну цим ножем тебе наскрізь!
— Готово!
Гаррі відчув, як злетіли мотузки, а коли озирнувся, потираючи зап'ястя, то побачив, що Рон кружляє підвалом і придивляється до низенької стелі, шукаючи там люк. Дін із закривавленим і вкритим синцями обличчям подякував Луні й залишився стояти, здригаючись усім тілом, а от Ґрипхук сповз додолу приголомшений і дезорієнтований, неначе був напідпитку. На його темному лиці не було живого місця.
Рон саме намагався роз'явитися без чарівної палички.
— Звідси немає виходу, Роне, — сказала Луна, що спостерігала за його марними зусиллями. — 3 цього підвалу неможливо втекти. Я спочатку теж намагалася. Містер Олівандер сидить тут уже довго і перепробував усе, що міг.
Герміона знову закричала. її крик пронизав Гаррі, завдавши просто фізичного болю. Не зважаючи на люте сіпання шраму, він теж почав бігати підвалом, обмацуючи невідомо навіщо стіни й відчуваючи в глибині душі, що все це намарно.
— Що ви ще взяли, що? ВІДПОВІДАЙ! КРУЦІО! Герміонині крики луною відбивалися від стін нагорі, Рон
у підвалі ледь не ридав, гатячи в стіни кулаками, а Гаррі в цілковитому відчаї схопив Геґрідів капшучок, що висів у нього на шиї, й понишпорив у ньому. Витяг Дамблдорів снич і потрусив, сподіваючись невідь—чого, однак нічого так і не сталося. Помахав поламаними половинками чарівної палички з феніксовою пір'їною, але ті не подавали ознак життя. На підлогу впав уламок дзеркальця, і Гаррі побачив, як заіскрилося в ньому щось яскраво—блакитним блиском… З дзеркальця дивилося Дамблдорове око.
— Допоможіть нам! — заволав він у шаленому відчаї. — Ми в підвалі Мелфоєвого маєтку, допоможіть нам!
Око кліпнуло й щезло.
Гаррі вже сумнівався, що воно й справді там було. Покрутив уламок дзеркальця в руках, одначе крім стін та стелі їхньої в'язниці там нічого не віддзеркалювалось. Герміона кричала нагорі ще страшніше, а Рон горлав поруч з ним:
— ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!
— Як ви залізли в мій сейф? — почули вони Белатрисин
крик. — Вам допоміг той бридкий малий ґоблін у підвалі?
— Ми його сьогодні вперше побачили!—ридала Герміона. —Ми не були у вашому сейфі… цей меч не справжній! Це копія, це лише копія!
— Копія? — засичала Белатриса. — Так я й повірила!
— Це легко перевірити! — почувся голос Луціуса. — Драко, приведи ґобліна, він нам скаже, справжній це меч чи ні!
149 
