очень нудно 
67 
— Вибору в тебе немає, — твердо сказав Рон і теж стис її руку. — Вивчиш наше родове дерево і зможеш відповісти на всі їхні запитання.
Герміона невпевнено всміхнулася.
— Роне, це не має значення, бо ми переховуємося разом з Гаррі Поттером, якого розшукують по всій країні. Якби я поверталася до школи, то це була б інша річ. А що Волдеморт планує зробити з Гоґвортсом? — запитала вона Люпина.
— Відвідування тепер обов'язкове для всіх юних чаклунів та відьом, — відповів він. — Про це було оголошено вчора. Це зміна, бо раніше не було примусового навчання. Зрозуміло, майже всі британські чаклуни й чарівниці і так поза—кінчували Гоґвортс, але їхні батьки мали право навчати їх удома чи, скажімо, відсилати за кордон. А тепер Волдеморт зможе контролювати всю чаклунську спільноту від наймолодшого віку. До того ж, це ще один спосіб відсіяти маґлородців, бо учням буде заборонено відвідувати школу, якщо вони не отримають підтвердження так званого Кровного статусу, для чого їм треба буде надати міністерству докази свого чаклунського походження.
Гаррі відчув роздратування й лють. У цю мить схвильовані одинадцятирічні дітлахи переглядають стоси щойно придбаних підручників, не підозрюючи, що декому з них не доведеться побачити ГЬґвортсу, а може, навіть власних родин.
це… це… — він намагався знайти слова, щоб передати
увесь той жах, який його охопив, але Люпин тихо промовив:
— Я знаю. Люпин вагався.
— Гаррі, я тебе зрозумію, якщо ти не підтвердиш, але в Ордені вважають, що Дамблдор доручив тобі якусь місію.
— Доручив, — відповів Гаррі, — Рон і Герміона все знають і йдуть зі мною.
— Чи не міг би зі мною поділитися, яка мета цієї місії? Гаррі подивився на пооране передчасними зморшками
обличчя, на густе, але сивіюче волосся, й пошкодував, що не зможе відповісти.
— Не можу, Ремусе, мені дуже прикро. Якщо тобі не сказав сам Дамблдор, то, думаю, і я не маю права.
— Я так і думав, — відповів розчарований Люпин. — Але я міг би хоч якось тобі допомогти. Ти знаєш мене й мої можливості. Я міг би піти з тобою для захисту. І не треба було б мені пояснювати, що саме ти задумав.
Гаррі завагався. Пропозиція була спокуслива, хоч він не міг собі уявити, як можна утримати завдання в таємниці від Люпина, якщо той постійно буде з ними.
А от Герміону це трохи збентежило.
— А як же Тонкс? —запитала вона.
— А що Тонкс? —не зрозумів Люпин.
— Ну, — спохмурніла Герміона, — ви ж одружені! Як вона поставиться до того, що ти підеш з нами?
— Тонкс буде в цілковитій безпеці, — відповів Люпин. — Поживе в батьків.
Було в Люпиновому тоні щось дивне, щось холодне. Та й сама думка, що Тонкс ховатиметься в батьків, теж дивувала. Вона ж була членом Ордену і, наскільки знав її Гаррі, воліла б бути у вирі подій.
— Ремусе, — боязко запитала Герміона, — чи все гаразд… ну, знаєш… між тобою і…
— Усе гаразд, дякую, — гостро відказав Люпин. Герміона порожевіла. Запала тиша, дивна й ніякова, а тоді
Люпин сказав так, ніби зізнався в чомусь неприємному: —Тонкс завагітніла.
— Ой, як гарно! — пискнула Герміона.
— Прекрасно! — зрадів Рон.
— Поздоровляємо! — додав Гаррі.
Люпин видушив силувану усмішку, більше схожу на гримасу, і сказав:
— То… ви приймаєте мою пропозицію? Чи стане трійка четвіркою? Мені не віриться, щоб Дамблдор цього не схвалив, це ж він, зрештою, призначив мене вашим учителем захисту від темних мистецтв. А слід сказати, що вас очіку ють, на мою думку, чари, з якими ви ще не стикалися і яких уявити собі не можете.
Рон і Герміона подивилися на Гаррі.
— Я тільки… тільки хочу уточнити, — сказав він. — Ти хочеш залишити Тонкс у її батьків і податися з нами?
— Вона там буде в цілковитій безпеці, вони її берегтимуть, — відповів Люпин. Він говорив це з категоричністю, що межувала з байдужістю. — Гаррі, я не сумніваюся — Джеймс хотів би, щоб я був з тобою.
— А я, —поволі протяг Гаррі, — сумніваюся. Думаю, батько хотів би насамперед знати, чому ти не хочеш залишатися з рідною дитиною.
Люпин зблід. Здавалося, що в кухні стало холодніше градусів на десять. Рон дивився вбік, наче отримав завдання запам'ятати інтер'єр кухні, а Герміона позирала то на Гаррі, то на Люпина.
— Ти не розумієш, —сказав нарешті Люпин.
— То поясни, —наполягав Гаррі.
Люпин ковтнув слину.
— Я… я зробив величезну помилку, одружившись з Тонкс. Я зробив це всупереч самому собі і дуже про це шкодую.
67 
