Последние отзывы

  97  

— Ох, не кажи такого, Дерк, — пробурмотів Тед. Запанувала довга мовчанка, заповнена брязканням ножів

та виделок. Коли вони знову заговорили, то вже про те, чи заночувати прямо на березі, чи краще вилізти назад на схил. Вирішили, що дерева—надійніший прихисток, тому загасили вогнище й полізли назад на гору, аж доки їхні голоси стихли.

Гаррі, Рон і Герміона змотали видовжені вуха. Гаррі було важко мовчати, коли вони підслуховували розмову, а от зараз він ледве видушив з себе два слова:

— Джіні…меч…

— Знаю! — сказала Герміона.

Вона потяглася по вишиту бісером сумочку й цього разу запхала туди руку по саме плече.

— Ось… і… він… — процідила вона крізь зуби й почала витягати щось із самого дна сумочки. Помалу з'явився краєчок багато прикрашеної рами. Гаррі підбіг їй допомогти. Поки вони витягали з сумочки порожній портрет Фінеаса Ніґелуса, вона ні на мить не відводила від рами чарівної палички, готова щомиті вистрілити закляттям.

— Якщо хтось поміняв справжнього меча на підробку в Дамблдоровім кабінеті, — важко дихала вона, притуляючи портрет до стінки намету, — Фінеас Ніґелус мав би все бачити, бо його портрет висів біля самісінького меча!

— Якщо він тоді не спав, —засумнівався Гаррі, але відразу ж затамував дух, бо Герміона стала навколішки перед порожнім полотном, цілячись чарівною паличкою прямо в його центр, і покликала:

— Е—е… Фінеас! Фінеас Ніґелус! Нічого не змінилося.

— Фінеас Ніґелус! — ще раз повторила Герміона. — Про—

фесор Блек! Чи не могли б ми з вами поговорити? Будь ласка!

— "Будь ласка" завжди помагає, — почувся холодний злий голос і в портреті виник Фінеас Ніґелус. Герміона миттю крикнула:

— Обскуро!

На темних проникливих очах Фінеаса Ніґелуса з'явилася чорна пов'язка і він наштовхнувся на раму, скрикнувши від болю.

— Що… як посміли… що ви таке?…

— Мені дуже прикро, професоре Блек, але це необхідний запобіжний засіб!

— Негайно заберіть цю паскудну деталь! Заберіть, я сказав! Ви руйнуєте видатний мистецький твір! Де я? Що відбувається?

— Немає значення, де ми, — втрутився Гаррі, й Фінеас Ніґелус завмер, кинувши спроби зняти намальовану пов'язку.

— Невже це голос невловимого містера Поттера?

— Можливо, — ухильно відповів Гаррі, знаючи, що це тільки збудить у Фінеаса Ніґелуса цікавість. — Ми хочемо вас дещо запитати… про меч Ґрифіндора.

— Ага, — закрутив головою Фінеас Ніґелус, намагаючись побачити Гаррі, — так. Те дурне дівчисько вчинило дуже нерозсудливо…

— Заткніться, бо то моя сестра, — грубо втрутився Рон. Фінеас Ніґелус презирливо вигнув брови.

— Хто це такий? —запитав він, крутячи головою. — Мені не подобається твій тон! Та дівчина зі своїми друзями зробила страшенну дурницю. Пограбувати самого директора!

— Вони його не грабували, — заперечив Гаррі. — То не Снейпів меч.

— Він належить школі професора Снейпа, — відповів Фінеас Ніґелус. — Які права могла на нього мати та дурна Візлі? Вона заслужила кари, як і той ідіот Лонґботом і при—чмелена Лавґуд!

— Невіл не ідіот, а Луна не причмелена! — обурилася Герміона.

— Де я? — знову почав боротися з пов'язкою Фінеас Ніґелус. — Куди мене занесли? Чого забрали з дому моїх предків?

— Не має значення! Як саме Снейп покарав Джіні, Невіла й Луну? — наполягав Гаррі.

— Професор Снейп вислав їх у Заборонений ліс виконати якусь роботу для телепня Геґріда.

— Геґрід не телепень! — різко вигукнула Герміона.

— Снейп, можливо, і вважав, що це покарання, — вишкірився Гаррі, — але Джіні, Невіл і Луна, мабуть, непогано провели час у Геґріда. Заборонений ліс… та вони стикалися зі значно страшнішим, ніж Заборонений ліс! Подумаєш!

Він відчув полегшення, бо уявляв собі різне жахіття, серед якого закляття "Круціатус" було не найгірше.

— Правду кажучи, професоре Блек, ми хотіли дізнатися — чи раніше той меч хто—небудь забирав? Може, щоб його почистити… чи ще навіщось?

Фінеас Ніґелус знову перестав змагатися з пов'язкою і захихотів.

— Маґлородці, — глузливо сказав він. — Виготовлена ґоб—лінами зброя не потребує чищення, простачко. Ґоблінське срібло відштовхує земний бруд, вбираючи тільки те, що його зміцнює.

— Не кажіть на Герміону простачка, — звелів Гаррі.

— Мене вже втомила ця суперечка, — сказав Фінеас Ніґелус. — Можливо, мені пора повертатися в директорський кабінет?

Не знімаючи пов'язки, він почав мацати раму, щоб знайти вихід з цієї картини й повернутися в ту, що висить у Гоґ—вортсі. Гаррі раптом сяйнула натхненна думка.

  97