ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Возвращение пираньи

Прочитал почти все книги про пиранью, Мазура, рассказы отличные и хотелось бы ещё, я знаю их там... >>>>>

Жажда золота

Неплохое приключение, сами персонажи и тема. Кровожадность отрицательного героя была страшноватая. Не понравились... >>>>>

Женщина на заказ

Мрачноватая книга..наверное, из-за таких ужасных смертей и ужасных людишек. Сюжет, вроде, и приключенческий,... >>>>>

Жестокий и нежный

Конечно, из области фантастики такие знакомства. Герои неплохие, но невозможно упрямые. Хоть, и читается легко,... >>>>>

Обрученная во сне

очень нудно >>>>>




  134  

— Джейн! Джейн! — мовив він так сумно й гірко, що в мене затремтів кожний нерв. —

То ти мене не любиш? Ти, мабуть, цінувала тільки моє становище, а також своє як моєї дружини? А тепер, коли вважаєш мене неспроможним стати твоїм чоловіком, то сахаєшся мого дотику, ніби я якась жаба або мавпа?

Ці слова краяли моє серце, але що я могла сказати або вдіяти? Певне, і не слід було нічого ні казати, ні робити, та мене так гризли докори сумління за те, що я болісно уражаю його почуття, що я не могла утриматись від бажання крапнути бальзаму на завдану мною рану.

— Я люблю вас, — сказала я, — і то дужче, ніж будь-коли, але я не можу ні виявляти цього почуття, ані потурати йому і змушена висловити його востаннє.

— Востаннє, Джейн? Як же це? Виходить, ти думаєш, що зможеш жити поряд зі мною, бачити мене щоденно, і однак, — хоч ти й досі любиш мене, — бути завжди холодною і далекою?

— Ні, сер. Я певна того, що так не зможу, і тому бачу тільки один вихід. Проте ви знов будете сердитись, коли я скажу.

— Кажи! А коли я знову розхвилююсь, ти знов удасишся до сліз.

— Містере Рочестер, я мушу вас покинути.

— На який час, Джейн? На кілька хвилин, поки ти причешеш трошки скуйовджені коси та вмиєш своє розпашіле личко?

— Я мушу покинути Адель і Торнфілд. Я повинна розлучитися з вами назавжди і почати нове життя серед чужих людей і в іншому місці.

— Звичайно. І я казав, що ти повинна це зробити. Але твої слова про розлуку зі мною необдумані. Навпаки, ти повинна з'єднатися зі мною! Що ж до нового життя, то все так і буде: ти станеш моєю дружиною. Адже я нежонатий. Ти будеш місіс Рочестер — і за законом, і насправді. А я буду тобі вірний, поки й віку мого. На півдні Франції, на березі Середземного моря, в мене є біленький будиночок. Там ти будеш жити щасливим, безтурботним і невинним життям. Не бійся, що я хочу підманути тебе й зробити своєю коханкою. Чого ти хитаєш головою? Послухай розумного слова, Джейн, а то ти доведеш мене до нестями.

Його голос і руки тремтіли, ніздрі роздувались, очі блищали. Однак я відважилась на такі слова:

— Сер, ваша дружина жива — ви це визнали сьогодні вранці самі. Якби я почала жити з вами, як ви того бажаєте, то неминуче стала б вашою коханкою. І заперечувати це — означало б лукавити й брехати.

— Джейн, ти забуваєш про те, що я неврівноважена і нетерпляча людина. Я не бездушний і не холодний. Ось поклади пальця мені на пульс — чуєш, як б'ється? Тож пожалій мене й себе і побережись.

Він відгорнув рукав і простяг до мене руку; рум'янець зійшов з його губ і щік, і вони зробились мертво-бліді. Мене охопив розпач. Хвилювати його моєю холодною відмовою було жорстоко, але поступитися я теж не могла. І я зробила те, до чого несвідомо вдаються люди, опинившись у безпорадному стані, — звернулась по допомогу до того, хто вищий від нас. Слова: «Допоможи мені, Господи!» — несамохіть злетіли мені з вуст.

— Який же я дурень! — раптом вигукнув містер Рочестер. — Я торочу їй, що неодружений, а й досі не пояснив чому. Я геть забув, що вона нічого не знає про норови цієї жінки та про обставини, які спричинилися до мого проклятого шлюбу. Однак я певен, Джейн погодиться зі мною, коли довідається про все, що знаю я! Дай-но мені твою руку, Дженет, — це щоб я тебе не тільки бачив, але й торкався, так ти будеш ближче до мене, — і я кількома словами змалюю тобі все так, як воно є. Ти можеш мене вислухати?

— Так, сер, я ладна слухати вас годинами.

— Мені потрібно лише кілька хвилин, Джейн. Чи ти коли-небудь чула, що я не старший син у сім'ї і що в мене колись був старший брат?

— Пам'ятаю, це мені якось казала місіс Фейрфакс.

— А чи ти чула про те, що мій батько був зажерливий скнара?

— І це вона мені говорила.

— Отже, Джейн, бувши таким, він твердо вирішив не ділити свого маєтку, він і думки не припускав, що треба дати мені якусь частку. Все мало перейти до мого брата Роланда. Але він не хотів, щоб його другий син став злидарем, і тому вирішив мене вигідно одружити. Отож він почав заздалегідь шукати мені наречену. Містер Мейсон, плантатор і комерсант із Вест-Індії, був його давній знайомий. Батько знав, що він людина з достатками, і почав розпитувати про нього. І дізнався, що в містера Мейсона є син і дочка і що він дасть за дочкою тридцять тисяч фунтів. Це цілком задовольняло мого батька. Коли я скінчив коледж, мене послали на Ямайку одружитися із уже висватаною для мене дівчиною. Батько нічого не сказав мені про її гроші, а тільки те, що вона гордість і окраса Спаніштауна — і це таки була правда. Я зустрів гарну дівчину в стилі Бланш Інґрем — високу, величну, з чорними косами. її родима, та й вона сама, намагалася обкрутити мене — адже я був з гарного роду. Вони показували її мені на вечірках пишно вбраною. Я рідко бачив її наодинці і зовсім мало розмовляв з нею. Вона намагалася мені сподобатись і всіляко приманювала мене. Чоловіки з її кола, здавалось, захоплювалися нею й заздрили мені. Почуття мої розбурхались, — я, зелений, немудрий хлопчисько без досвіду, був заворожений і уявив собі, що справді її кохаю.

  134