очень нудно 
47 
— Так, Марло, дуже романтично. Зрештою, а чом би й ні.
— Дурний, скажи?
— Я слабо вірю в істинність легенди.
— А в що ж тоді?
— На престол сів братик короля-небіжчика. Народ тепер його не зовсім любить. Подейкують, то він усе й підлаштував.
— Ага, тільки це вже не так красиво… Турброшурки не візьмуть.
— Зате взяли би маоїсти, хе-хе.
— Чшшш, не згадуй всує. Що вони — республіки хочуть?
— Та тут увесь народ не проти. Маоїстів же таємних — до чорта просто.
— Монархія — комунізм. із одної каки в іншу.
— Марло, заткнися, ти ж нічого в цьому не петраєш… -остання Х'ялмарова фраза вже, здається, їй просто наснилася. В автобус наповзло масних сутінків, все тарахкотіло й підстрибувало, заколисуючи Марлу все глибше і глибше.
Читванський Королівський Національний Парк був дуже вдалим місцем для не-вбивчого полювання. Такого собі сафарі, де ти сам втікаєш від носорога, біжучи зигзагами (в носорога слабкі очі, але дуже гострий нюх — тільки так його можна надурити… а ще — скидаючи із себе по одній речі й шпурляючи йому під ноги; рай-но зупиняється їх обнюхувати… стриптиз як спосіб порятунку), залізаючи на старі дровеняки й намагаючись із них не гепнутись. Англійські «протектори» минулих часів не поділяли цієї візії полювання — вони просто, від нєфіг робити, стріляли в усіх тварин без розбору. Ліпше б уже яйця собі чухали. До першої крові.
— Це там що за гора, — питала Марла в гіда, — Анапурна, чи що?
— Ото? Так, в хорошу погоду її видно…
— Гора-вбивця, — Х'ялмар притулив долоню дашком до очей, — п'ятдесят відсотків альпіністів, що хочуть вибратися на неї, гинуть.
— Ого, нічо собі… Це, якби ми з тобою вдвох туди полізли -ти би вмер?
— Я теж тебе люблю, Марлочко.
— Нє, ну скажи — страшно? А це ж тільки третя вершина. Ще ж перед нею йдуть К 2 і та, як її, в Сіккімі — Каньчінь… Каньчун…
— Каньчіньчонга.
— Ну все, таку дурнувату назву я запам'ятаю. Це ще крутіше від Уагадугу в Буркіна-Фасо.
— Яка ж ти неполіткоректна…
— Я знаю. Цікаво, скільки альпіків видряпується на Еверест?
— Відсотків під вісімдесят… Слухай, я що тобі — міністерство статистики?
— Типу того. Ти ж усе знаєш, Містер інтеллідженс.
— Спасибі.
— Прикинь, і всі ці гори називають «Ріск of Terror» [37] — чому?
— Бо всім там страшно дуже.
— А давай поліземо на Еверест?
— Двадцять тисяч доларів [38] ліцензія коштує. Щоби кожен дурень туди не пхався.
— Типу мене.
— Угу, типу нас. Зате можна до базового табору запросто дійти — три тижні ходу.
— А на якій він висоті?
— Більше семи тисяч.
— Ага… ну давай якось…
— Це коли ти вже на Лаву бігом будеш забігати по три рази на день! — підколов Х'ялмар.
— Ой-ой, Містер Альпіністер! Та нєфіг срать!
— Вибач?
— Таке не перекладається. Надбання сленґо-суржика.
— Зараз буду говорити шведською.
— Давай-давай. Люди під старість часто самі до себе белькотять. Прикинь, потворо, тобі ж тридцятка наступного року! А мізків у тебе на' кілько?
— Ну от, сама тільки що називала мене Містером інтеллідженс.
— Я передумала.
Не надто цікавий шлях прямою дорогою часто заповнюється ще й куди пустішими розмовами, ніж ця. Прохолода джунглів і присмеркове сонце, купа знимків слонів різних розмірів і різного віку в пам'яті твоєї камери, крокодил й-квіти, що гріються на річкових відмілинах, лапаючи останні промені дня й переварюючи рибу (для людини їх пащеки замаленькі). молоді люди з приємними посмішками, чудовим знанням англійської мови й політичної географії (не спитати в Марли, ДЕ знаходиться Україна!), що за маленькі гроші (не сезон) ведуть тебе в джунглі, переправляють таємниче тихою річкою на каное, стелять тобі постіль у маленькому готелику, де кожна кімната названа іменем птаха, готують для тебе непальську традиційну їжу; відблиски далекого багаття й відгомін барабанів, що творять незвичні для твого східноєвропейського вуха ритми — такий найповерхові-ший відбиток Читваню на пам'яті твого сприйняття.
— Я так люблю цю країну… — зітхнула Марла зі слізьми на очах, — навіть більше за Тайланд.
Х'ялмар тихо посміхався і тільки шкодував, що в них на все, як завжди, надто мало часу.
— Надто мало часу на все у вас, — казали місцеві жителі, хитаючи головами.
47 
