8 
Ковтнув, витер рукавом губи і продовжив:
— Може, поміряєш? Бо завезли, а в нас таких лапацонів ні в кого нема. Третій рік ніхто не купує.
Котька гигикнув. Дідок йому подобався. Настрій у Котьки покращав.
— Тату Карло!.. Мама хотіла щось із взуття… — лукаво зиркнув він на тата.
— Беремо! — весело вигукнув тато. — Загорніть нам, будь ласка, ці тапочки! — звернувся він до продавщиці, кругловидої усміхненої молодички.
— Ви що — серйозно? — зразу перестала усміхатися та.
— Цілком серйозно! От вам гроші!
На відміну від мами, яка робила все дуже помірковано і вдумливо, тато був легковажний — любив несподівані жарти, сюрпризи і розиграші.
— Молодці! — схвально сказав дідок Дика природа. — Люблю рішучих людей. Вітаю з покупкою. Цим чоботам зносу не буде. І торгівлю нашу підтримали. Молодці! Носіть на здоров'я. Може, ви заодно й оцю концертну роялю візьмете? Бо світ затуляє, — дідок поплескав по дошці здоровенного ящика.
— Ні! Ми граємо тільки на магнітофоні, — сказав тато.
На «Бережок» ішли весело. «Сапоги» несли по черзі — то Котька, то тато. І весь час сміялися. І уявляли, який-то буде сюрприз для всього «Бережка», як реготатиме Спиридон Спиридонович, його дружина, дочка… Як усі по черзі мірятимуть «сапоги» і бігатимуть у них, спотикаючись і падаючи…
Але…
У мами якраз щось підгоріло, вона була сердита, і, коли тато, піднявши «сапоги» над головою, дзвінким голосом вигукнув зарані придуману фразу: «Заїнько, дивись, ми купили тобі імпортні модельні туфлі!» — Котька одразу зрозумів, що сміху не буде. Мама так глянула на тата, що він враз замовк, опустив «сапоги» і тихо промимрив:
— Ну, чого ти, Заєць?.. Ну, ми ж пожартували… Ми ж…
Якби поглядом можна було справді спопеляти, — від тата лишилася, б жменька попелу.
— Комедіант! — просичала мама і одвернула червоне як жар обличчя до плити.
Тато винувато глянув на Котьку, розвів руками, швиргонув «сапоги» під ліжко і втік на річку, Котька зітхнув і пішов купатися.
Після пригоди з «сапогами» тато більше сином не займався. Котька знову засумував.
РОЗДІЛ V
Чорнява Свєта. Капустян.
Операція «Сад». Провал операції. Тюрма.
Несподівана інформація.
Невідомо, як би склалися події далі, коли б на третій день замість чорнявої засмаглої білозубої молодиці воду в бочці не привезла б така ж сама чорнява засмагла білозуба дівчинка одного з Котькою віку, — видно, дочка молодиці.
Котька вирішив зав'язати з нею контакти. Контакти з дівчатами у Котьки виходили навіть краще, ніж з хлопцями. Так склалося, що Котька контактував з дівчатами набагато частіше, ніж з хлопцями. Дома в одному під'їзді з ним жили аж чотири його однокласниці, і двоюрідних сестер у Котьки було аж три. У товаристві дівчат Котька почувався досить вільно.
Коли бочка спорожніла і люди розійшлися, Котька підійшов до дівчинки і бадьоро спитав:
— Привіт! Що — мати захворіла?
— Ні! Чого це? — стенула плечима дівчинка.
— А… Ти її просто підміняєш.
— Ні. То вона мене підміняла. Воду я вожу, а не мати.
— То ти що — хворіла?
— Ні. До Києва їздила.
— В гості?
— Ні. У театр.
— ТЮГ?
— Ні. В оперний. «Князь Ігор» слухала. Ти слухав?
— Ні.
— А «Ріголетто»?
— Ні.
— А «Пікову даму»?
— Ні.
— Тю! Живеш у Києві, де такий оперний театр, і нічого не слухав. Ти що — глухий? Чи музики не любиш?
— Ні. Чого… Люблю. У нас магнітофон є. І записи різні. Висоцький… Окуджава…
— Магнітофон і в нас є. Але хіба він може замінити театр? Оперний…
— Ну да… Авжеж!.. — кивнув Котька. Йому не хотілося сперечатись. У драматичних театрах Котька бував часто, а от в оперному один раз у житті, разом з класом, та й то не на опері, а на балеті «Спляча красуня», якого майже не бачив, бо дивився не на сцену, а на Ігоря Дмитруху, який перестрілювався шкуринками від мандаринів з Валерою Галушкинським.
Дівчинку звали Свєта.
Котька одержав від неї дуже цінну інформацію. Виявляється, вони з татом були зовсім не в тому селі, що треба. Вони були в Рудні (туди, справді, кілометрів чотири). А зовсім близько, за сосняком (це не справжній ліс, як думав Котька, а посадка) — село Капустяни. Правда, Капустяни маленькі, і сільмагу там нема. В сільмаг' усі ходять у Рудню. І в клуб теж. Але Котьку ні клуб, ні сільмаг не цікавили аніскілечки.
8 
