очень нудно 
58 
Свиря раптом закляк, за серце вхопився.
— Куме! Куме Микишко! Знаю, як владу знайти! Їй-богу, знаю.
Ногою тупнув і… злетів над землею на метр.
— Вернувся Божий дар! Вернувся! Полечу над Києвом…. Біля гетьманських палат охорони найбільше має бути. Як розвідаю, де таке місце, за тобою вернуся. Приступом візьмемо.
Микишка обернувся до дніпровських схилів.
— У чагарнику чекатиму. Не барися…
Доба минула. Знову ніч лягла. Перша ніч після Любиного відчайдушного польоту. Час без збоїв випустив на небо зірки прогулятися, щоби ні в кого не виникло жодного сумніву: час свою справу робить. Здмухнув із місяця хмарки і налаштувався стирати з пам'яті пригоду минулої ночі. Час звик — на цій землі події виникають лише для того, аби їх… миттєво забували під навалою нових подій. «Вибухнув будинок», «депутати побилися у Верховній Раді», «у хаті вчаділа дитина», «син можновладця на смерть збив машиною дівчину», «наші моряки потрапили у піратський полон», «газу нема» чи «завтра Армагеддон»… Серце тьохкає максимум добу, і назавтра питання «що там з… будинком, депутатами, дитиною, сином можновладця, моряками, газом і Армагеддоном?» вправно вимітаються з пам'яті новими подіями — «міліціянти вибивали свідчення за допомогою тортур», «біля сміттєвих баків знайшли немовля», «можновладець Г. побив можновладця Г. Г.», «столиця провалюється під землю» чи «завтра Армагеддон»… До нескінченності. Період щоденних публічних сенсацій без публічного завершення. Аморальна балаканина на зламаних долях.
Час здмухнув із місяця хмаринки й оцінив обсяг роботи: скільки людей причетні до Любиного польоту? Хто назавтра забуде?..
Любу гойдало на дніпровській хвилі на твердій дерев'яній лаві у череві катерка. Не спала. Дивилася у стелю, та бачила мільярд яскравих зірок. І його. Макса.
Макс сидів на просторій лоджії гостьових покоїв батьківської оселі і дивився у нічне небо. Та бачив над головою лише важку чорну стіну, що насувалася усе ближче, ближче. Вселяла розпач, страх. Змушувала тремтіти. І Макс ледь встримався, щоби не закричати від відчаю: «Мамо!»
Євгенія і Володимир Сердюки окремими планетами крутилися на спільному широкому ліжку. Не спали. Кожний на своїй хвилі. Володимир Гнатович чекав ранку. Якщо свідок не з'явиться вдома, треба застосовувати важку артилерію: Макса за кордон під охороною перевірених людей, аби не бовкнув зайвого, знищити всі матеріали про візит круглого дядька Івана Степановича — не знаємо такого! «Сірого кардинала» відсунути до зручного часу, зосередитися на… чомусь безпрограшному. Приміром, ініціювати реставрацію козацьких стягів. І електрику… Електрику ввімкнути. І знайти відповідь на одне несподіване запитання: чому дружина свого часу не розповіла про вибрик служниці з голками.
Євгенію мучили неконтрольовані кошмари. Певно, веселу рудоволосу служницю їй, а потім і Максові підсунула Віта, дружина олігарха Петра Челядинського. Давно одна одну ненавидять. Як пані Женя десять тисяч баксів бідним дітям на харч, так Віта — півмільйона. Ніби багатша. Ніби щедріша. О-ой! Та якби Сердюки свої капітали на оглядини виставили, Віта Челядинська зірвала би зі своєї шиї штучний, як всіх переконує, діамант, проковтнула, порізала всі кишки і померла б від заздрощів! Треба Шиллєру наказати, щоб придумав таку благодійну забаву, де розмов на мільйон баксів, а витрат тисяч на десять.
Рома Шиллєр рахував гроші і потенційні переваги свого ризикованого вчинку. Сердюк із Коноваленком затято ненавидять один одного. Ближчим часом потепління в їхніх стосунках не проглядається, а значить, Рома може в короткі терміни значно збільшити свій капітал і посприяти розхитуванню кар'єри одного з ворогів. Задумався… Кого валити — Сердюка чи Коноваленка? Мабуть, Коноваленка. Сердюк молодший, ще поживе, поборсається. Сердюка Рома знає як облупленого. Не треба заново вивчати, ліпити образ. Мабуть, Коноваленка. А раз так — добре би підловити його на чомусь сумнівному. Наприклад, на побитті свідка. Чи навпаки — нейтралізувати будь-які одкровення лікаря Гуська. Наприклад, знайти друзів загиблої дівчини, дати на лапу і хай б'ють себе кулаками у груди, що минулої ночі вони з жертвою всю ніч грали у боулінґ. Чи карти…
Макар із Гоциком теж не спали, хоч Макар заплющив очі і старанно хропів на килиму посеред кімнатки, бо на дивані нахабно розлігся Гоцик. Та Макару набридло з гіркотою відзначати факти незворотного руйнування їхнього космосу. Любу знайти б… Він поїде додому з байдужої до людей столиці, де ніхто не помітить його відсутності, як ніхто не помітив відсутності Люби. Ловитиме бичків у морі під Коблевом, брехатиме про любов колишнім однокласницям, бо в Миколаєві дівчата не погоджуються на секс без слів про кохання.
58 
