Возможно, любительницам лёгкого, одноразового чтива и не понравится, потому... 
144 
- Не почує, - буркнув собі під ніс Рон. - Або й почує… і порве зі мною…
- Чому ти сам з нею не порвеш, якщо так цього хочеш?- здивувався Гаррі.
- А ти хоч раз із кимось поривав? - спитав Рон. - Ви з Чо просто.
- Розійшлися і все, - договорив за нього Гаррі.
- Якби ж і в мене з Лавандою так вийшло. - похмуро сказав Рон, дивлячись, як Герміона мовчки торкається кінчиком чарівної палички кожного написаного з помилками слова, після чого всі орфографічні помилки самі виправлялися. - Але що більше я натякаю, що треба було б усе де припинити, то чіпкіше вона за мене хапається. Так. ніби я зустрічаюся а нашим велетенським кальмаром.
- Ось.- сказала Герміона хвилин за двадцять, віддаючи Ронові реферат.
- Дякую аж підскакую, - зрадів Рон. - Можна позичити в тебе перо, щоб дописати висновок?
Гаррі, що так досі й не найшов нічого корисного в нотатках Напівкровного Принца, роззирнувся; у вітальні вже не було нікого, крім їхньої трійці, бо Шеймус щойно пішов спати, проклинаючи Снейпа з його рефератом. Чути було тільки потріскування вогню та рипіння Герміониного пера, яким Рон дописував останній абзац реферату про дементорів. Гаррі закрив підручник Напівкровного Принца, позіхнув, коли це…
Лясь.
Герміона тихо зойкнула; Рон заляпав увесь реферат чорнилом, а Гаррі вигукнув:
- Крічер!
Ельф-домовик низько вклонився й пробубонів, звертаючись до власних вузлуватих пальців на ногах:
- Хазяїн казав, що хоче отримувати регулярні звіти про те, що робить панич Мелфой, тож Крічер і прибув, щоб дати…
Лясь.
Біля Крічера з'явився Добі з чохлом для чайника, наді тим на голову набакир.
- Добі теж помагав, паничу Гаррі Поттер! - пискнув він, змірявши Крічера обуреним поглядом. - І Крічер по винен казати Добі, коли він вирушає до Гаррі Поттера, щоб вони могли звітувати разом!
- Що це таке? - запитала Герміона, ще й досі вражена цією несподіваною з'явою. - Гаррі, що це означає?
Гаррі завагався з відповіддю, бо він не казав Герміоні, що Крічер і Добі стежитимуть за Мелфоєм; ельфи-домо-вики для неї дуже дражлива тема.
- Ну… вони для мене стежили за Мелфоєм, - пояснив він.
- День і ніч, - каркнув Крічер.
- Добі вже тиждень не спав, паничу Гаррі Поттер! - гордо заявив Добі, хитаючись на ногах.
Герміона була обурена.
- Добі, ти не спав? Гаррі, невже ти їм наказав.
- Та вже ж ні, - поспіхом заперечив Гаррі. - Добі, можеш спати, чув? Та чи хтось із вас щось вивідав? - квапливо запитав він, не даючи Герміоні змоги втрутитися.
- Панич Мелфой походжає зі шляхетністю, що личить його чистокровності, - закректав Крічер. - Своїми риса ми він нагадує мою зграбну хазяєчку, а його манери…
- Драко Мелфой - поганий хлопчисько! - сердито пискнув Добі. - Поганий хлопчисько, який… який…
Усе його тіло, від китиці чайного чохла на голові, до кінчиків шкарпеток затремтіло, а тоді він метнувся до каміна, наче хотів у нього пірнути; Гаррі це нітрохи не здивувало; він упіймав ельфа за поперек і вже не випускав. Кілька секунд Добі пручався, а тоді обвис.
- Дякую вам. паничу Гаррі Поттер, - важко дихаючи пропищав він. - Добі ще й досі нелегко говорити погано про своїх колишніх хазяїв…
Гаррі його відпустив; Добі поправив на голові чохол для чайника й виклично сказав Крічерові;
- Крічер повинен знати, що Драко Мелфой погано ста вився до ельфів-домовиків!
- Справді, ми не хочемо слухати про твою любов до Мелфоя, - додав Гаррі Крічеру. - Починай з того, що ж він робить.
Крічер знову сердито вклонився й сказав;
- Панич Мелфой їсть у Великій залі, спить у спальні, відвідує різні уроки…
- Добі, скажи краще ти, - урвав Гаррі Крічера. - Чи робив він щось таке, чого не повинен був робити?
- Паничу Гаррі Поттер, - пискнув Добі, і в його великих круглих очах віддзеркалилося полум'я в каміні, - Добі не бачив, щоб хлопчисько Мелфой порушував якісь правила, але його й далі буває важко виявити. Він регулярно відвідує восьмий поверх з різними учнями, що стоять на сторожі, поки він заходить у…
- Кімнату на вимогу! - Гаррі ляснув себе по лобі «Прогресивною методикою зіллєваріння». Герміона з Роном глянули на нього. - Ось де він зникав! Ось, де він… робив те, що робив! І ось чому він щезав з карти! Це ж треба! А я там не бачив ніякої кімнати на вимогу!
- Може, Мародери й не знали про цю кімнату, - при пустив Рон.
- А по-моєму, в цьому й полягають чари кімнати, - сказала Герміона. - Якщо захотіти, щоб вона стала знекартлена, то вона стане.
144 
