очень нудно 
163 
для власних цілей горокракс. а також торішній крах у міністерстві, то я не здивувався б. довідавшись, що він зараз тихо радіє, безпечно перебуваючи в Азкабані тяжкі часи. Гаррі на мить замислився, а тоді запитав:
- Отже, якщо знищити всі Волдемортові горокракси, то його можна вбити?
- Гадаю, що так, - погодився Дамблдор. - Без горокраксів Волдеморт залишиться простим смертним з покаліченою крихітною душею. Проте не забувай, що хоч душа його незворотно скалічена, але мозок і магічна міць усе ж неушкоджені. Щоб Волдеморта вбити, навіть без його горокраксів, потрібні будуть надзвичайне вміння і надзвичайна сила.
- Але я не маю надзвичайного вміння й сили. - вирвалося в Гаррі, перш ніж він устиг себе зупинити.
- Маєш, - рішуче заперечив Дамблдор. - Ти маєш силу, якою ніколи не володів Волдеморт Ти можеш.
- Я знаю! - нетерпляче урвав його Гаррі. - Я можу любити! - Він ледве стримався, щоб не додати «Ну те й що мені з того?!»
- Так, Гаррі, ти можеш любити. - підтвердив Дамблдор. якому, здається, прекрасно було відомо, які слова щойно ледь не вилетіли в Гаррі з рота. -А це, зважаючи на все, що ти витерпів, велика й дивовижна сила. Просто ти. Гаррі, ще надто молодий, щоб збагнути всю свою унікальність.
- Отже, якщо пророцтво стверджує, що я «володітиму силою, не
доступною Темному Лордові», то мається на увазі просто… любов?-запитав Гаррі, відчуваючи легке роз чарування.
- Так… просто любов, - відповів Дамблдор. - Але, Гаррі, не забувай, що слова пророцтва набувають важливості тільки тому, що цього домагався сам Волдеморт. Я вже тобі торік про це казав. Волдеморт вирізнив тебе з усіх як найнебезпечнішу для нього особу… і, вчинивши так, він зробив тебе найнебезпечнішим для нього!
- Але ж це одне й те саме…
- Ні. не одне! - заперечив Дамблдор, втрачаючи терпець. Директор націлив на Гаррі свого чорного всохлого пальця зі словами:
- Ти переоцінюєш значення пророцтва!
- Але ж, - почав затинатися Гаррі, - але ж ви самі казали, що пророцтво означає.
- Якби Волдеморт не довідався про це пророцтво, чи воно б здійснилося? Чи воно б тоді щось означало? Та ж ні! Невже ти вважаєш, що кожне пророцтво у тій Залі пророцтв здійснилося?
- Але, - ошелешено пробелькотів Гаррі, - але ж торік ви казали, що один з нас має вбити другого…
- Гаррі. Гаррі, це тільки тому, що Волдеморт припустився серйозної помилки, діючи на підставі слів професорки Трелоні! Якби Волдеморт не вбив твого батька, хіба він пробудив би в тобі таку палку жагу помсти? Де там! Якби він не примусив твою маму пожертвувати заради тебе життям, чи наділив би він тебе таким магічним захистом, що й сам його неспроможний подолати? Безперечно, ні, Гаррі! Хіба ти не бачиш? Волдеморт сам створив собі найлютішого ворога- як це роблять усі тирани! Чи ти хоч уявляєш, як бояться тирани тих людей, яких вони гноблять? Усі вони усвідомлюють, що рано чи пізно серед їхніх численних жертв знайдеться такий, що повстане й завдасть удару у відповідь! Волдеморт нічим від них не відрізняється! Він завжди був напоготові, пильнував, хто ж саме кине йому виклик. Він почув пророцтво й негайно почав діяти, і в результаті не тільки обрав собі суперника, який, скоріш за все, й покінчить з ним, а й наділив його напрочуд смертельною зброєю!
- Але…
- Украй необхідно, щоб ти це зрозумів! -урвав Дамблдор, а тоді встав і закрокував по кімнаті. Мантія, спалахуючи іскорками, майоріла в нього за спиною; Гаррі ще не бачив директора таким збудженим.
- Намагаючись тебе вбити, Волдеморт власноруч виділив з усіх ту дивовижну особу, що сидить тепер перед мною, і наділив її необхідними знаряддями! Волдеморт сам винен, що ти міг проникати в його думки, в його честолюбні задуми, що ти навіть розумів зміїну мову, якою він віддавав накази, і все ж таки, Гаррі, попри цей твій привілейований доступ до Волдемортового світу (а за такий дар, до речі, будь-який смертежер пожертвував би чим завгодно), тебе не спокусили темні мистецтва, ти ніколи, навіть на секунду, не виявив ані найменшого бажання стати поплічником Волдеморта!
- Та вже ж ні! - обурився Гаррі. - Він убив моїх батьків!
- Одне слово, тебе оберігає твоя здатність любити! - голосно сказав Дамблдор. -А це єдиний оберіг, що може чинити опір тій знадливій силі, якою наділений Волдеморт! Попри всі спокуси, що тебе зваблювали, попри всі твої муки й страждання, ти чистий у серці, так само чистий, як і тоді, коли тобі було одинадцять і ти зазирнув у дзеркало, що відбивало бажання твого серця, і воно тобі показало тільки те, як зупинити Лорда Волдеморта, а не безсмертя чи багатство. Гаррі, чи ти хоч розумієш, що мало хто з чаклунів побачив би в дзеркалі те, що побачив ти? Волдеморт мав би знати, з ким має справу, та він тоді цього не збагнув!
163 
