очень нудно 
165 
Гаррі подивився на Діна, що сидів у протилежному кутку класу. Видно було, що той смутний.
- І ти тепер опинився перед вибором, правда? - запитала Герміона.
- Тобто?-не зрозумів Гаррі.
- З квідичною командою, - пояснила Герміона. -Як що Джіні й Дін не розмовлятимуть…
- А… ну, так,-відлягло Гаррі від серця.
- Флитвік, - попередив Рон.
До них підскоком наближався крихітний викладач заклинань, а крім Герміони, ніхто з них ще не зумів перетворити оцет на вино; її колба була повнісінька соковитої темно-червоної рідини, тоді як у колбах у Гаррі й Рона хлюпало щось брудно-буре.
- Годі вже, хлопці, годі, -докірливо пискнув професор Флитвік. - Менше розмов, а більше діла… ану покажіть, на що ви здатні…
Хлопці з усієї сили зосередилися, разом підняли чарівні палички й націлили їх на колби. У Гаррі оцет перетворився на лід; а Ронова колба взагалі вибухла.
- Так… завдання додому… - вигулькнув з-під стола професор Флитвік, виймаючи з капелюха скалки скла, - відпрацювати практичні навички.
Так збіглося, що після уроку заклять у всіх трьох виявився вільний урок, тож вони пішли разом до вітальні. Рон, видно, вже й забувся про розрив стосунків з Лавандою, Герміона теж була в доброму гуморі, хоч, коли її запитали, чого вона так усміхається, то дівчина відповіла просто:
- День сьогодні гарний.
Ніхто з друзів не здогадувався про жорстоку битву, що точилася в голові у Гаррі:
Вона Ройова сестра.
Але ж вона порвала з Діном!
Вона все одно Ронова сестра
А я його найкращий друг!
Це ще гірше.
Якщо я спочатку поговорю з ним…
Він тебе вдарить.
А якщо мені все одно?
Він же твій найкращий другі
Гаррі й не помітив, як вони пролізли крізь отвір за портретом у залиту сонцем вітальню, і тільки невиразно зафіксував, що там зібралася зграйка семикласниць. Аж тут Герміона закричала:
- Кеті! Ти повернулася! Як здоров'я?
Гаррі поглянув - і справді, це була вже здорова-здоровісінька Кеті Бел, навколо якої щебетали подруги.
- Усе чудово! - радісно відповіла Кеті. - Виписалася зі Святого Мунґа в понеділок, побула кілька днів удома з батьками, а сьогодні зранку прибула сюди. Гаррі. Ліна мені якраз розповідала про Маклаґена й про матч…
- Так, - буркнув Гаррі, - але тепер, коли ти повернулася і Рон у формі, ми маємо всі шанси роздовбати Рейвенклов. А це означає, що ми зможемо ще поборотися й за Кубок. Послухай, Кеті…
Його так розпирала цікавість, що на певний час він навіть забув про Джіні. Притишивши голос, поки подруги Кеті збирали речі, щоб не спізнитися на трансфігурацію, Гаррі спитав:
- …оте намисто… пам'ятаєш, хто його тобі дав?
- Ні, - сумно похитала головою Кеті. - Усі мене про це питають, а я поняття не маю. Пам'ятаю тільки, що в "Трьох мітлах" ішла в жіночий туалет, і все.
- Але ти туди зайшла?-втрутилася Герміона.
- Пам'ятаю, що двері відчинила, - відповіла Кеті, - отже, той, хто мене імперіуснув, мусив стояти відразу за ними. Після того в моїй пам'яті провал, і отямилася я лише два тижні тому в лікарні Святого Мунґа. Чуєте, я мушу вже бігти, не хочу, щоб у перший же день Макґонеґел примусила мене переписувати тексти…
Вона схопила сумку й підручники і побігла наздоганяти подруг, покинувши Гаррі, Рона й Герміону за столом біля вікна міркувати про сказане.
- Отже, намисто Кеті мала дати якась дівчина чи жінка, - сказала Герміона, - якщо це відбулося в жіночому туалеті.
- Або хтось перевтілився в дівчину чи жінку, - уточнив Гаррі. - Не забувайте, що в Гоґвортсі був цілий казан з багатозільною настійкою. Ми знаємо, що частину її вкрали…
В його уяві марширували, як на параді, численні Креби й Ґойли, перевтілені в дівчат.
- Думаю, варто мені знову хильнути фелікса, - сказав Гаррі, - й ще раз спробувати проникнути в кімнату на вимогу.
- Тільки змарнуєш відвар, - заперечила Герміона, відкладаючи щойно вийняту з сумки «Складову абетку Спелмена». - Гаррі, тут одного везіння мало. Ситуація зі Слизорогом була інакша; ти й так умів його переконувати, треба було тільки підкоригувати обставини. Але нема сенсу покладатися на удачу, коли треба подолати могутнє закляття. Не марнуй відвару! Тобі він ще ой як знадобиться, якщо тебе візьме з собою Дамблдор… - пошепки за кінчила вона думку.
- А чи не могли б ми зробити його самі? - запитав Рон, не звертаючи уваги на Герміону. - Було б класно мати невеличкий запас… ось подивись у підручнику…
165 
