Возможно, любительницам лёгкого, одноразового чтива и не понравится, потому... 
190 
- Тобто ти тепер нападаєш навіть тоді, як немає повного місяця? Незвично… Ти розвинув такий смак до людської плоті, що вдовольняти його раз на місяць тобі вже замало?
- Вгадав, - погодився Ґрейбек. - Це тебе, Дамблдоре, мабуть, шокує? Лякає?
- Не вдаватиму, що це не викликає в мене огиди, - визнав Дамблдор. - І мене трохи шокує, що Драко запросив таких, як ви, до школи, де живуть його друзі…
- Ні, - буркнув Мелфой. Він не дивився на Ґрейбека; здається, волів би взагалі його не бачити. - Я не знав, що
він прийде…
- Я, Дамблдоре, не хотів пропускати відвідин Гоґвортсу, - просипів Ґрейбек. - Це ж така нагода перегризти пару горлянок… чудесно, чудесно…
Він колупався в зубах жовтим нігтем, глузуючи з Дамблдора. -Не відмовлюся й від тебе на десертик, Дамблдоре…
- Ні, - різко обізвався четвертий смертежер з грубим і жорстоким обличчям. - У нас наказ. Це має зробити Драко. Давай, Драко, але швидко.
Мелфой виявляв ще менше рішучості, ніж досі. Він перелякано дивився в Дамблдорове обличчя, яке ще дужче зблідло й похилилося, бо він увесь час сповзав по стіні.
- Йому й так уже небагато лишилося, якщо хочете знати! - додав чоловік з косим поглядом, а його сестра хрипко захихотіла. - Ви подивіться на нього… що це з тобою, Дамбі?
- Та вже не той організм, повільніші реакції, Амікусе, - відповів Дамблдор. - Старість, одне слово… колись, мабуть, і з тобою таке буде… якщо пощастить…
- Що це означає? - оскаженів раптом смертежер. - Завжди одне й те саме, Дамбі - ти тільки патякаєш і ні чого не робиш! Я взагалі дивуюся, навіщо Темному Лорду перейматися тим, як саме тебе вбивати! Давай, Драко, кінчай з ним!
Але тієї миті знизу знову долинув гамір сутички, і хтось закричав:
- Вони заблокували сходи… Редукто! РЕДУКТО! Серце в Гаррі закалатало: то ці четверо не знищили всіх
оборонців, вони просто прорвалися на вежу і, судячи з усього, загородили прохід якимось закляттям…
- Давай, Драко, швидше! - сердито крикнув чоловік з жорстоким обличчям.
Але Мелфоєва рука так тряслася, що він не міг націлитися.
- Краще я, - прохрипів Ґрейбек, і пішов на Дамблдора, простягаючи до нього руки й щирячи зуби.
- Я сказав - ні! - крикнув чоловік з жорстоким обличчям; спалахнуло світло й вовкулаку збило з ніг; він ударився об мур і поточився. Серце в Гаррі гупало з такою силою, що просто дивовижно, як це ніхто й досі не почув, що він тут стоїть, ув'язнений Дамблдоровим закляттям… якби ж він міг хоч поворухнутися, він би тоді з-під плаща вцілив їх закляттям…
- Драко, або виконуй, або відійди, щоб хтось із нас… - прохрипіла жінка, та в ту мить двері до валів розчахнулися і з'явився Снейп з чарівною паличкою в руці; він окинув усіх чорними очима-від Дамблдора, що тулився до стіни, до четвірки смертежерів разом з вовкулакою і Мелфоя.
- Снейп, є проблема,-сказав дебелий Амікус, не зводячи очей і палички з Дамблдора, -хлопець неспроможний…
Але ще хтось дуже тихо вимовив Снейпове ім'я.
- Северусе… Цей голос налякав Гаррі понад усе, що він пережив цього вечора. Дамблдор уперше по-справжньому благав.
Снейп нічого не сказав, тільки вийшов уперед і грубо відштовхнув Мелфоя. Троє смертежерів мовчки відсахнулися. Навіть вовкулака, і той нібито вгамувався.
Снейп якусь мить дивився на Дамблдора, і суворі риси його обличчя не виражали нічого, крім огиди й ненависті.
- Северусе… будь ласка…
Снейп підняв чарівну паличку і спрямував її на Дамблдора.
- Авада Кедавра!
Струмінь зеленого світла вистрілив з кінчика Снейпової палички і вдарив Дамблдора в груди. Крик жаху так і не вилетів з Гарріних вуст; мовчки й нерухомо він змушений був дивитися, як Дамблдора підкинуло вгору: на частку секунди здалося, що директор завис під палаючим черепом, а тоді повільно, наче велика ганчір'яна лялька, він перекинувся спиною через зубці валу і зник з очей.
