очень нудно 
91 
Дорогою до замку Гаррі без упину намагався піднести Ронів бойовий дух, тож коли вони піднялися на третій поверх, Рон уже був досить бадьорий. Та щойно Гаррі відсунув гобелен, щоб скоротити, як завжди, шлях до ґрифіндорської вежі, вони побачили там Джіні й Діна, які злилися в палкому цілунку.
Здавалося, що в грудях у Гаррі заворушилося щось велике й лускате, дряпаючи зсередини кігтями; в голову шугонула гаряча кров, притлумлюючи всі думки й викликаючи нестримне бажання перетворити Діна на драглі. Ледве стримуючи це божевільне прагнення, він наче крізь вату почув Ронів голос.
- Гей!
Дін і Джіні вивільнилися з обіймів і озирнулися.
- Що?-запитала Джіні.
- Не хочу, щоб моя сестра лизалася у всіх на очах!
- Тут нікого не було, поки ти не приперся! - огризнулася Джіні.
Дін зніяковів. Він витиснув з себе посмішку Гаррі, але той на неї не відповів, бо новонароджена потвора у нього всередині ревла, вимагаючи негайно вигнати Діна з команди.
__Е-е ходімо. Джіні, - запропонував Дін, - назад вітальню…
- Ти йди! - звеліла Джіні. - А я ще скажу кілька слів дорогому братикові!
Дін пішов, не виявляючи найменшої охоти затриматися.
- Отже, так, - Джіні відкинула з обличчя довге руде волосся й зі злістю зміряла Рона очима, - з'ясуймо все раз і назавжди. Не твоє собаче діло, Роне, з ким я ходжу і що роблю…
- Якраз моє! - не менш сердито огризнувся Рон. - Думаєш, я хочу, щоб на мою сестру казали…
- Як? - крикнула Джіні, виймаючи чарівну паличку. - Як саме?
- Джіні, він нічого такого не мав на увазі, - машинально спробував заспокоїти її Гаррі, хоч потвора у грудях заревла, схвалюючи Ронові слова.
- Ще й як мав! - кинула вона Гаррі. - Лише тому, що він сам ще ні з ким не «лизався», лише тому, що найкращим у його житті цілунком був «цьом» від тітоньки Мюріель…
- Заткни торохтілку! - загорлав Рон, і його обличчя, минаючи стадію почервоніння, відразу стало бурякове.
- Не заткну! - й собі завелася Джіні. - Я бачила, нікчемо, як ти щоразу, наткнувшись на Флегму, надіявся, що вона цмокне тебе в щічку! Якби ти сам наважився з кимось «полизатися», то не казився б, що всі давно це роблять!
Рон теж вийняв чарівну паличку; Гаррі негайно став поміж ними.
- Ти сама не тямиш, що верзеш! - ревів Рон, цілячись у Джіні, хоч йому й заважав Гаррі, що стояв між ними, розкинувши руки. - Лише тому, що я не роблю цього на людях!
Джіні, відштовхуючи Гаррі, зайшлася глузливим реготом.
- Цілуєшся з Левконією? Чи, може, ховаєш під подушкою знімок тітоньки Мюріель?
- Ти…
Цівка помаранчевого світла шугонула в Гаррі під лівою пахвою й ледь не влучила в Джіні; Гаррі притис Рона до стіни.
- Не роби дурниць…
- Гаррі цілувався з Чо Чанґ! - крикнула Джіні, готова ось-ось розридатися. - Герміона цілувалася з Віктором Крумом! Лишень ти, Роне, поводишся так, ніби це щось бридке! А все тому, що в тебе у цих справах досвіду, як у дванадцятирічного школярика!
І з цими словами вона побігла. Гаррі відпустив Рона; у того був кровожерний вираз обличчя. Вони так і стояли, важко дихаючи, доки Філчева кицька Місіс Норіс, що з'явилася з-за рогу, не вивела їх із заціпеніння.
- Пішли, - буркнув Гаррі, коли почув човгання Філчевих ніг.
Вони помчали по сходах і не спиняючись бігли коридором восьмого поверху.
- Гей ти, з дороги! - накричав Рон на якусь маленьку дівчинку, що перелякано відскочила й випустила з рук пляшку з жаб'ячою ікрою.
Гаррі майже не чув дзвону розбитого скла; був якийсь розгублений і очманілий; щось подібне, мабуть, буває від удару блискавки. «Це лише тому, що вона Ронова сестра, - сказав він собі подумки. - Тобі просто не сподобалося, що вона цілувала Діна, бо вона Ронова сестра…»
Та несподівано в його голові виник образ того самого безлюдного коридору, тільки Джіні цілувалася вже з ним самим… потвора в грудях замуркотіла… а тоді йому уявився Рон, що відхиляє гобелен і направляє свою паличку на Гаррі зі словами «зрадив мене»… «а ще друг»…
- Думаєш, Герміона справді цілувалася з Крумом? - запитав зненацька Рон, коли вони підійшли до Гладкої Пані. Гаррі винувато здригнувся, бо щойно уявляв себе в коридорі, де не було ніякого Рона, а лише він і Джіні…
- Що?-почуваючись ні в сих ні в тих, перепитав він. - Ну,е-е…
Чесно було б сказати «так», але він не хотів такого казати. Одначе Рон, мабуть, припустив найгірше лише з самого виразу його обличчя.
- Холодець з кропом, - похмуро буркнув він Гладкій
91 
