очень нудно 
146 
Сміт сидів блідий як крейда, пив воду з паперового стаканчика, поданого йому Бейсом, і руки його аж трусилися. Одна повіка нервово посіпувалась. Ну просто-таки живий образ убивці-неврастеніка, хоч найсмертоноснішою зброєю при ньому були ножички для нігтів. І все-таки Ленкт закарбував у пам’яті це своє враження — до цього зобов’язувала професія.
— Що я можу вам сказати? — запитав Джонні.
Він опритомнів на ліжку в незамкненій камері. Голова боліла так, що аж в очах тьмарилось. Тепер біль поступово вщухав, залишаючи по собі дивне відчуття порожнечі. Так ніби з голови все вийняли, а натомість напхали вати. У вухах весь час бринів якийсь високий звук — не дзвін, а скоріш монотонне дзижчання.
Минала вже дев’ята година вечора. Стілсон зі своїм почтом давно поїхав з міста. Всі сосиски було з’їдено.
— Ви можете розказати нам, що ж там усе-таки сталося, — відповів Бейс.
— Було жарко. Мабуть, я надто збудився й зомлів.
— Ви на щось хворієте? — ніби між іншим спитав Ленкт.
Джонні пильно поглянув на нього:
— Не грайте зі мною в хованки, містере Ленкт. Коли ви знаєте, хто я, то так і скажіть.
— Знаю, — погодився Ленкт. — Мабуть, ви таки справді екстрасенс.
— Не треба бути екстрасенсом, аби здогадатися, що агент ФБР веде якусь свою гру, — відказав Джонні.
— Ви із штату Мен, Джонні. Там народились і виросли. Що робить житель Мену в Нью-Гемпширі?
— Викладає.
— Синові Четсворта?
— Знов-таки — коли знаєте, навіщо питати? Чи, може, ви мене в чомусь підозрюєте?
Ленкт запалив сигарету.
— Багата родина.
— Еге ж. Багата.
— Ви що — прихильник Стілсона, Джонні? — запитав Бейс.
Джонні не любив, коли незнайомі люди одразу починали звертатися до нього на ім’я, як ці двоє. Це діяло йому на нерви.
— А ви? — спитав він.
Бейс зробив губами непристойний звук.
— Років п’ять тому ми влаштували тут у Трімбуллі цілоденний концерт фолк- і рок-музики. На вигоні в Гейка Джемісона. Муніципальна рада спершу вагалася, та все ж пішла на це: мовляв, молоді потрібні якісь розваги. Ми гадали, на тому вигоні збереться сотні зо дві місцевих хлопців та дівчат. А з’їхалось аж тисяча шістсот чоловік, і всі курили «травичку», пили спиртне просто з пляшок і витворяли казна-що. Міські власті чортом дихали й заявили, що більш нічого такого й духу не буде, а наші нащадки вдали скривджених та й питають: «А що сталося? Ніхто ж не потерпів?» Одне слово, можна зчиняти будь-яке неподобство, аби тільки ніхто не потерпів. Отак, мені здається, міркує і той Стілсон. Пригадую, він…
— А ви не маєте проти Стілсона якогось зла, га, Джонні? — перебив Бейса агент ФБР. — Нічого такого між вами не сталося? — І всміхнувся доброю батьківською усмішкою, що заохочувала полегшити душу щирим зізнанням.
— Півтора місяця тому я навіть не знав, хто він такий.
— Зрозуміло, але це не відповідь на моє запитання.
Джонні якусь хвилю сидів мовчки.
— Він мене непокоїть, — мовив він нарешті.
— І це, власне, не відповідь.
— А по-моєму, відповідь.
— Не хочете ви нам допомогти по-справжньому, — з жалем промовив Ленкт.
Джонні поглянув на Бейса.
— А що, містере Бейс, у вашому місті кожного, хто зомліває на громадських заходах, допитує ФБР?
Бейс видимо зніяковів.
— Та ні… Звісно, що ні.
— Перед тим як упасти, ви потискали руку Стілсонові, — сказав Ленкт. — Вигляд у вас був хворобливий. Та й Стілсон аж поблід з переляку. Вважайте, що вам дуже пощастило, Джонні. Його дружки цілком могли зробити з вашого черепа виборчу урну. Вони були певні, що ви замислили проти нього щось лихе.
Джонні зачудовано дивився на Ленкта. Тоді поглянув на Бейса і знов утупив очі в агента ФБР.
— Ви були там, — мовив він. — Не Бейс викликав вас по телефону, а ви самі там були. На мітингу.
Ленкт роздушив у попільниці недокурок сигарети.
— Так. Був.
— Але чому ФБР цікавиться Стілсоном? — вихопилось у Джонні.
— Побалакаємо краще про вас, Джонні. Як по-вашому…
— Ні, побалакаємо про Стілсона. І про його дружків, як ви їх назвали. Хіба законно, що вони носять при собі оті утинки більярдних київ?
— Так, — відповів Бейс. Ленкт застережливо блимнув на нього, але він чи то не помітив цього, чи просто зігнорував. — Більярдні киї, бейсбольні битки, ключки для гольфу — все це законом не заборонено.
146 
