151 
Зиркнувши на співрозмовницю, Аомаме кивнула.
— У нашому домі всі були дуже побожними й про секс узагалі не говорили. Так само, здається, поводились і люди навколо нас. Такої теми не можна було торкатись.
— Але що сильніше — побожність чи статева жага, інше питання. Серед людей поширена думка, що чимало священнослужителів страждають на сексоманію. Бо серед людей, яких затримала поліція з приводу проституції або сексоманії, трапляється багато людей, пов'язаних з релігійними та освітніми організаціями.
— Можливо, але принаймні навколо мене таких зовсім не було. Люди з психічними відхиленнями не траплялися.
— Це чудово, — сказала Аюмі. — Я рада про це чути.
— А у вас було по-іншому?
Завагавшись, Аюмі ледь-ледь знизала плечима. А потім сказала:
— Правду кажучи, до мене кілька разів чіплялися. В дитинстві.
— Наприклад, хто?
— Старший брат і дядько.
Аомаме нахмурилася.
— Брат і родич?
— Так. Тепер обидва вони працюють у поліції. Недавно дядька відзначили як кращого поліцейського. За те, що впродовж тридцяти років зробив великий внесок у безпеку району й оздоровлення суспільного середовища. Газета навіть надрукувала, що він допоміг безголовій сучці з цуценятком, що розгубилася на перехресті.
— І до чого вони вас примушували?
— Пісюна в рот брати.
Обличчя Аомаме ще більше зморщилося.
— Брат і дядько?
— Звичайно, окремо. Я тоді мала десять років, а брат — п'ятнадцять. А дядько разів два чи три, коли у нас зупинявся.
— А про це ви комусь казали?
Аюмі кілька разів хитнула головою.
— Ні, не казала. Вони мене лякали — мовляв, як скажеш, то начувайся. Але й без погрози я знала, що цього не треба робити, бо все одно вилають мене, а не їх. Боялася цього, тому й мовчала.
— І матері не казали?
— Особливо матері, — сказала Аюмі. — Бо мати здавна заступалася за брата, а в мені розчарувалася. Бо я була незграбна, негарна, товста й не могла похвалитися особливою успішністю у школі. Мати хотіла мати зовсім іншу дочку. Миловиду, як лялечка, струнку дівчину, яка відвідує балетну школу. Напевно, прагла того, чого не мала.
— А тому ви не хотіли ще більше її розчаровувати?
— Саме так. Мені здавалося, що вона ще більше зненавидить мене, якщо розповім, що робив брат. Вона завжди знаходила в мені якусь причину замість того, щоб нападати на брата.
Аомаме обома руками розім'яла зморшки на обличчі. «Після того як у десятирічному віці я заявила, що зрікаюся віри, — згадувала вона, — мати перестала зі мною розмовляти. В разі потреби передавала записку. Та й я перестала бути її дочкою. Залишилася тільки «відщепенкою». Тоді я пішла з дому».
— Але вони вас не ґвалтували? — запитала Аомаме.
— Ні, — відповіла Аюмі. — Я такого не витримала б. І вони так багато не хотіли.
— І зараз ви зустрічаєте того брата і дядька?
— Коли я влаштувалася на роботу, то пішла з дому, і зараз майже не бачуся з ними. Та оскільки працюю з ними в одній установі, то іноді важко їх уникнути. І тоді я по-своєму всміхаюся. Погіршувати стосунки не хочу. Та й вони, напевне, вже не пам'ятають про це.
— Не пам'ятають?
— Вони можуть забути, — сказала Аюмі. — А я — ні.
— Звичайно, — погодилася Аомаме.
— Так само буває в історії з масовим убивством.
— Масове вбивство?
— Той, хто зробив його, знайде логічне виправдання і постарається забути. Відвернути очі від того, чого не хоче бачити. А от жертва не може забути. Очей не відверне. Пам'ять перейде від батьків до дітей. Аомаме-сан, світ — це нескінченна боротьба між пам'яттю однієї та протилежної сторін.
— Справді, — погодилася Аомаме. Потім злегка насупилася. Нескінченна боротьба між пам'яттю однієї та протилежної сторін?
— Правду кажучи, я думала, що, може, й ви чогось подібного зазнали.
— Чому ви так думали?
— Не можу як слід пояснити. Просто чомусь подумала: може, з вами таке сталося, внаслідок чого ви так живете — лише одну ніч віддаєтеся сексу з незнайомими чоловіками. А ще у вашій поведінці начебто проглядає злість. Чи то злість, чи то сердитість. У всякому разі, здається, ніби ви не можете робити так, як звичайні люди, — нормально в когось закохатися, ходити на побачення, разом вечеряти в ресторані й тільки з ним мати статеві стосунки. Зрештою, зі мною таке саме відбувається.
— Ви хочете сказати, що нормальний порядок у вашому житті не склався тому, що в дитинстві над вами вчинили наругу?
151 
