Последние отзывы

  84  

— Невіле! — прорвало нарешті Рона. — Іди звідси й не будь ідіотом!

— Я тобі не ідіот! — крикнув Невіл. — Скільки можна порушувати правила?!. Ви самі навчили мене чинити опір!

— Так, але ж не нам! — у відчаї мовив Рон. — Невіле, ти не розумієш, що робиш!

Рон ступив крок уперед, а Невіл випустив з рук жабку, яка стрибнула і щезла.

— Ану, спробуй мене вдарити! — затявся Невіл, стискаючи кулаки. — Я готовий!

Гаррі повернувся до Герміони.

— Зроби щось! — у розпачі попросив її. Герміона вийшла наперед.

— Невіле, — сказала вона, — я дуже й дуже перепрошую! — Вона спрямувала чарівну паличку на Невіла і вигукнула: — Петрифікус Тоталус!

Невілові руки прикипіли йому до боків. Ноги стулилися докупи. Він захитався усім своїм закляклим тілом, а тоді впав, мов дошка, просто на обличчя.

Герміона підбігла й перевернула його на спину. Невілові заціпило щелепи, і він не міг говорити, рухалися тільки його нажахані очі.

— Що ти йому зробила? — прошепотів Гаррі.

— Це повний тілов'яз, — відповіла бідолашна Герміона. — Ох, Невіле, мені так шкода!

— Ми були змушені, Невіле! Нема коли пояснювати, — сказав Гаррі.

— Ти згодом усе зрозумієш, — пообіцяв Рон, переступаючи через Невіла й ховаючись під плащ-невидимку.

Але нерухомий Невіл, який лежав на підлозі, був, здається, не надто гарним знаком. Страшенно знервовані, вони в кожній тіні від статуї вбачали Філча, а кожен подув вітерцю нагадував їм Півза.

Підійшовши до перших сходів, помітили Місіс Норіс, що сиділа трохи вище від них.

— О, давай хоч цього разу її копнемо! — зашепотів Рон на вухо Гаррі, але той заперечливо похитав головою. Коли вони обережно проходили повз неї, Місіс Норіс скерувала на них свої очі-ліхтарі, але більше нічого не зробила.

Вони нікого не зустріли, аж доки дійшли до сходів на четвертий поверх. Там похитувався Півз, намагаючись зібгати килим, щоб усі в цьому місці спотикалися.

— Хто тут? — зненацька запитав він, коли діти наблизилися до нього. Він звузив свої лихі чорні очі. — Знаю, ви тут, хоч вас і не видно… Ви примари, упирі, чи маленькі школярі?..

Знявся в повітря і став кружляти, скоса поглядаючи в їхній бік.

— Треба покликати Філча! Ой, як треба, бо тут скрадається щось невидиме!

Раптом у Гаррі виникла ідея.

— Півзе, — засичав він хрипко, — Кривавий Барон має свої причини бути невидимим!

Півз від шоку мало не впав на сходи. Він вчасно опам'ятався й завис у кількох сантиметрах над ними.

— Прошу вибачити, ваша кривавосте, ясновельможний пане Бароне! — заговорив він улесливим голосом. — Моя помилочка, моя помилочка!.. Я вас не бачу, звичайно ж, ні, ви невидимі! Даруйте старенькому Півзові цей маленький жартик, прошу пана!

— Я тут у справах, Півзе, — прохрипів Гаррі. — Сьогодні щоб тебе тут не було!

— Гаразд, прошу пана, звичайно, мене не буде! — погодився Півз, знову здіймаючись угору. — Сподіваюся, Бароне, вам пощастить, а я не заважатиму!

І він щез.

— Геніально, Гаррі! — зашепотів Рон.

Через кілька секунд вони стояли перед забороненими дверима на четвертому поверсі, але двері були вже прочинені.

— От тобі й маєш! — тихо вимовив Гаррі. — Снейп уже пройшов повз Флафі.

Побачивши відчинені двері, вони уявили, що їх чекає попереду. Гаррі повернувся до друзів, що тулилися з ним під одним плащем:

— Якщо хочете повернутись, я вас зрозумію. Можете взяти плащ, мені він уже не потрібний.

— Не будь дурним! — відказав Рон.

— Ми з тобою, — підтвердила Герміона. Гаррі штовхнув двері.

Двері зарипіли, й залунало грізне гарчання. Всі три собачі носи почали нестямно принюхуватися до дітей, хоча пес їх і не бачив.

— Що це в нього під лапами? — прошепотіла Герміона.

— Ніби якась арфа, — придивився Рон. — Мабуть, її залишив Снейп.

— Пес прокидається, тільки-но перестає звучати музика, — сказав Гаррі. — Ану, зараз побачимо…

Він приклав до вуст Геґрідову дудку і дмухнув. Насправді то була й не мелодія, проте вже на першій ноті очі потвори почали заплющуватися. Гаррі дмухав, майже не переводячи духу. Пес поволі перестав гарчати, його лапи захиталися, він опустився навколішки, а тоді гепнувся на підлогу й міцно заснув.

— Не переставай грати! — сказав Гаррі Рон, коли діти вийшли з-під плаща й підкралися до люка. Наблизившись до величезних голів, відчули гарячий і смердючий віддих пса.

— Думаю, люк можна відчинити, — сказав Рон, зазираючи псові за спину. — Підеш перша, Герміоно?

  84