очень нудно 
59 
— Думав, що знав, — пробурмотів він.
— Ти ж сам знаєш, як мало правди було в тому, що Ріта писала про тебе! Додж має рацію — як можна дозволяти таким людям паплюжити твою пам'ять про Дамблдора?
Він відвернувся, намагаючись нічим не виказати образу, яку відчував. Знову те саме: вибирай, кому вірити. А він хотів правди. Чому ж усі ставали йому на заваді?
— Може, підемо на кухню? — запропонувала після корот кої паузи Герміона. — Пошукаємо щось на сніданок?
Гаррі неохоче погодився, й вийшов за нею на сходовий майданчик, де були ще одні двері. На них виднілися глибокі подряпини під маленькою табличкою, якої він не помітив у темряві. Зупинився прочитати напис. Це було невеличке, однак претензійне оголошення, каліграфічно написане від руки. Таке міг повісити на дверях своєї кімнати Персі Візлі.
Не заходити
без спеціального дозволу
Реґулуса Арктура Блека
Хвилювання охопило Гаррі, та не відразу він збагнув, чому. Ще раз перечитав напис. Герміона була вже далеко внизу.
— Герміоно, — покликав, сам дивуючись, що голос звучить так спокійно. — Вернися сюди.
— А що там таке?
— Р.А.Б. Здається, ми його знайшли. Герміона зойкнула й вибігла сходами назад. —У маминому листі? А я не бачила…
Гаррі захитав головою й показав на Реґулусову табличку. Герміона прочитала й так міцно вчепилася Гаррі в руку, що він аж скривився.
— Сіріусів брат? — прошепотіла вона.
— Він був смертежер, — повідомив Гаррі. — Сіріус мені про нього розповідав. Вступив у смертежери ще замолоду, а потім йому стало страшно, й він хотів їх покинути… а вони його вбили.
— Усе збігається! — вигукнула Герміона. — Якщо він був смертежер, то мав доступ до Волдеморта, а коли розчарувався, то, можливо, захотів Волдеморта знищити!
Вона відпустила Гарріну руку, перехилилася через бильця й крикнула:
— Роне! РОНЕ! Іди сюди, бігом!
Захеканий Рон прибіг за секунду, з чарівною паличкою напоготові.
— Що таке? Якщо знову велетенські павуки, то я хотів би спершу поснідати…
Він насупився на табличку на Реґулусових дверях, яку йому мовчки показувала Герміона.
— Що? Це ж Сіріусів брат? Реґулус Арктур… Реґулус… Р.А.Б.! Медальйон… ви не думаєте?…
— Зараз побачимо, — відповів Гаррі. Штовхнув двері, але вони були замкнені. Герміона націлилася чарівною паличкою на замок і промовила:
— Алогомора.
Щось клацнуло, і двері відчинилися.
Вони переступили поріг разом, оглядаючись на всі боки.
Кімната Реґулуса була трохи менша, ніж Сіріусова, але теж зберігала дух колишньої величі. І якщо Сіріус намагався всіляко підкреслити свою відмінність від решти родини, то Реґулус акцентував на цілком протилежному. Слизеринські смарагдово—срібні кольори були скрізь — прикрашали ліжко, стіни, вікна. Над ліжком був ретельно вималюваний родинний герб Блеків з їхнім гаслом " Toujours Pur ". Нижче висіла ціла колекція пожовклих газетних вирізок, зчеплених докупи в клаптиковий колаж. Герміона перетнула кімнату, щоб їх роздивитися.
— Усі про Волдеморта, —сказала вона. — Реґулус, мабуть, не один рік був його фанатом, перш ніж пристав до смерте—жерів…
З покривала на ліжку здійнялася хмарка пилу, коли вона сіла, щоб перечитати вирізки. Гаррі тим часом помітив ще одну фотографію. На ній усміхалися й махали руками гравці гоґвортської квідичної команди. Підійшов ближче й побачив, що в кожного на грудях був герб зі змією — то були слизеринці. Реґулуса одразу можна було впізнати в хлопцеві, що сидів посередині першого ряду. Він був чорнявий і теж мав дещо зарозумілий вигляд, як і брат, хоч був нижчий, худіший і не такий вродливий, як Сіріус.
— Він був ловцем, — зауважив Гаррі.
— Що? — неуважно перепитала Герміона, занурена у вирізки про Волдеморта.
— Він сидить у першому ряду, посередині, а там завжди сидять ловці… але то таке, — урвав сам себе Гаррі, помітивши, що його ніхто не слухає.
Рон стояв рачки, шукаючи щось під шафою. Гаррі роззир—нувся по кімнаті, шукаючи ймовірних сховків, і підійшов до письмового стола. І тут уже хтось понишпорив. Усе в шухлядах було розкидане, порох, здавалося, тільки недавно осів, але цінного не було нічого: старі пера, застарілі обшарпані підручники, розбитий зовсім недавно каламар, чорнило анікого залило всю шухляду.
— Є простіший спосіб, — сказала Герміона, поки Гаррі витирав об джинси липкі від чорнила пальці. Вона підняла чарівну паличку й промовила: — Акціо медальйон!
59 
