очень нудно 
61 
На мить запала тиша, ельф випростався, щоб глянути Гаррі в обличчя. І сказав: —Так.
— І де він зараз? — зрадів Гаррі, а Рон і Герміона аж засві тилися.
Крічер заплющив очі, ніби не хотів бачити їхньої реакції на його відповідь.
— Пропав.
— Пропав? — перепитав Гаррі, і вся його радість наче випарувалась. — Як це пропав?
Ельф затрусився. Він вагався.
— Крічере, — розлютився Гаррі, — наказую тобі…
— Манданґус Флечер, — проквакав ельф, не розплющуючи очей. — Манданґус Флечер усе вкрав: фотографії міс Бели і міс Циссі, рукавички моєї хазяєчки, орден Мерліна першого ступеня, келихи з родинним гербом і… і…
Крічер хапав ротом повітря. Його запалі груди швидко здіймалися й опускалися, а тоді він розплющив очі і так заверещав, що аж кров похолола в жилах.
— …і медальйон, медальйон хазяїна Реґулуса, Крічер зро бив погано, Крічер не зміг виконати його наказу!
Гаррі зреагував інстинктивно: коли Крічер нахилився до коцюби біля каміна, він стрибнув на ельфа й притис його до підлоги. Герміонин крик додався до Крічерового лементу, однак Гаррі перекричав їх обох:
— Крічере, наказую тобі заспокоїтись!
Він відчув, що ельф завмер, і послабив хватку. Крічер лежав пластом на холодній кам'яній підлозі, а з його булькатих очей рікою текли сльози.
— Гаррі, пусти його! — прошепотіла Герміона.
— Щоб він відчихвостив себе коцюбою? — пирхнув Гаррі, стаючи біля ельфа навколішки. — Думаю, не варто. Так, Крічере, кажи правду: звідки ти знаєш, що це Манданґус Флечер украв медальйон?
— Крічер сам бачив! — зойкнув ельф, а сльози стікали з його рила в рот, повний сірих зубів. — Крічер бачив, як він вилазив з Крічерової комірчини з повними руками Крічеро—вих скарбів. Крічер сказав злодюзі зупинитися, але Манданґус Флечер зареготав і в—втік…
— Ти сказав, що це був медальйон "хазяїна Реґулуса", — допитувався Гаррі. — Чому? Де він узявся? Що з ним робив Реґулус? Крічере, сядь і розкажи мені все, що знаєш про цей медальйон і що з ним робив Реґулус!
Ельф сів, скрутився клубком, встромив мокре лице між коліна й почав гойдатися туди—сюди. Коли заговорив, голос його був глухий, однак цілком виразний у лункій тиші кухні.
— Хазяїн Сіріус утік звідси, то й скатертю дорога, бо він був поганий хлопець і мучив мою хазяєчку своїми брудними витребеньками. А от хазяїн Реґулус мав гідність. Він з по шаною ставився до доброго імені Блеків і до свого шляхет ного чистокровного походження. Роками він говорив про Темного Лорда, що мав вивести чаклунів зі схованки, щоб керувати маґлами й тими, хто був маґлівського роду… а як йому виповнилося шістнадцять, хазяїн Реґулус приєднався до Темного Лорда. Він був такий гордий, такий гордий, такий радий служити…
— Минув рік, і якось хазяїн Реґулус зайшов на кухню поба читися з Крічером — хазяїн Реґулус завжди добре ставився до Крічера. І хазяїн Реґулус сказав… він сказав…
Старий ельф загойдався ще швидше.
— …сказав, що Темному Лордові потрібен ельф.
— Волдемортові був потрібен ельф? — перепитав Гаррі і глянув на Рона й Герміону, спантеличених так само, як і він.
— О, так, — простогнав Крічер. — І хазяїн Реґулус добровільно зголосився віддати Крічера. Це була велика честь, сказав хазяїн Реґулус, велика честь для нього і для Крічера, котрий мав виконати те, що йому накаже Темний Лорд… а потім п—повернутися додому.
Крічер загойдався ще швидше, його дихання переривалося схлипуванням.
— Ото Крічер і подався до Темного Лорда. Темний Лорд не сказав Крічерові, що треба робити, а взяв Крічера з собою в печеру коло моря. А в тій печері була ще одна печера, а в ній велике чорне озеро…
Волосся в Гаррі на потилиці стало сторч. Здавалося, ніби Крічерів скрипучий голос долинає з—над тієї чорної води. Він бачив усе, що там відбувалося, ніби сам був при цьому присутній.
— …там був човен…
Авжеж, там був човен. Гаррі знав цей човен, примарно—зелений, крихітний, і зачаклований так, щоб перевозити до острівця посеред озера одного чаклуна й одну жертву. То он як Волдеморт перевірив надійність захисних чарів навколо горокракса: позичивши нікому не потрібну істоту, ельфа—домовика…
— Там, на острові, б—була чаша, повна якогось зілля. Т—темний Лорд примусив Крічера його випити…
Ельф затрусився з голови до п'ят.
— Крічер випив, а як випив, то побачив жахливе… у Крі чера всередині все палало… Крічер ридав і кликав хазяїна Реґулуса, щоб той його порятував, кликав хазяєчку Блек, але Темний Лорд тільки сміявся… він примусив Крічера випити все зілля до дна… вкинув медальйон у порожню чашу… і знову наповнив її зіллям.
61 
