очень нудно 
42 
Ну і наша воно тобі, ги-ги? (Тут до мене долинає слово «трава» з боку подруги-сестри. Тоді ж мене доречно пригощають чаєм;)
Руслана: Це в мене маму часто питають: «Чим ви лікуєте Руслану?» А вона: «Травками». Журналісти: «ТРАВКАМИ?!!» Ну, тоді вона й починає перераховувати: звіробій, душиця, ромашка…
Кльово, що символом України таки стало твоє лице, а не якого-небудь там Аніло Рака чи Таїсії-Повалісії… (Руслана з жахом округлює очі. Наш чєлавєк) — М-да, — вже й сама дивуюся своїй жахливій фантазії, — в них однаково не було шансів. А все ж… Усі так стібали твою тексту: «АЖАСТ МЕЙБІ, АЙМ КРЕЙЗІ». Це ж тішу «очі-ночі» чи «любов-кров».
Руслана: Да, це був знамєнітий текст. З точки зору лірики — дійсно попса, ми до нього особливих вимог не мали. Йшли на це свідомо — мені потрібен був простий текст. Хоча би з огляду на те, що я інгліш, гм, стаді, ги-ги…
Класно! — (Мене впирає її «ги-ги» навіть більше, ніж героїчне бажання вивчити англійську)
Руслана:…потрібно було, щоби я розуміла, про що співаю. А взагалі, в «Танцях» для нас важлива не смислова нагрузка, а такі речі, як «ШІДІРІДІДАНА», щоби ви могли вигукувати їх, коли танцюєте. Це примітивний текст, але не банальний. Він не має ні філософської, ні сюжетної нагрузки. ЦЕ — ЕМОЦІЯ. Зараз пів-Європи співає: «Джаст мейбі айм крейзі» -і нічого…
(ну, французи взагалі, напевно, й цього тексту не розуміють. Не слажилося в них із англійською. Жалко пацанів. Ну, хоч Руслана їх порадує):
Руслана:… ми вже рекордно довго тримаємося у франко-фламандських чартах. Такого ше не було. А взагалі, «Wild Dances» — це пісня-перформанс.
(Як з'ясувалося, з біса вдалий перформанс — не, брати і сестри? В європейських чартах Руслана зависає значно добше за Бру Спірс, а в Чехії і Словаки їй світить Золотий Альбом. Бідна Бру ридає у кутку…)
А покажи, будь, ласка, що тобі дали на World Music Awards .
Руслана: Ось таку штуку дали. — (Ставить тії нас столик золотого дяпана з м'ячиком в руках. Я його вам зразу фоткаю). — Ще його отримали Ашер, Селін Діон (мамма. Скільки можна страждати?!), Авріл Лавін, Алісія Кейс… Хто ж іще? Боже, не пам'ятаю навіть, з ким язажигала.
Карочє, всі самі модні і жирні.
Руслана: Ну, такі — жирнуваті.
Пам'ятаю, багато твоїх, гм, посилань було на Шакіру…
Руслана: Ми шукали, де брама Шакіри. Хотіли повісити їй на ту браму мій плакат.
Типу, прибити щит на ворота Константинополя?
Руслана: Типу да. Наступного разу знайдемо її обов'язково це зробимо. По приколу. В неї весною має виходити новий альбом — а тут на брамі таке-во.
Добриє ви.
Руслана: Да, добриє…
(Руслана гигоче при цьому так, що в її стовідсотковій ОФІГЕННОСТІ в мене немає вже жодного сумніву).
Руслана : До чого я це говорила? Ми ж пері живали, що нас Штати можуть простібать з таким текстом, а нічого подібного. Ми на Awards так всіх класно довбанули драйвом, потужним саундом та енергетикою, що…
(що, думаю, в пари-трійки америкосів пропала схильність до патологічного ожиріння. Хоча є в Америці й дещо добре):
Руслана: ми там робимо всю музику своїй
А наша? В вас у Львові така студія кльова… Це. реальна потреба чи просто хороший понт?
Руслана: студію ми вже перевезли сюди. Ми тут робимо матеріал, а технічні всі параметри доробляємо в Америці. Я перепробувала дуже багато студій — поки що Штати реально вставляють. А ще там є така традиція — коли виходить зірка першого ешелону — всі в партері підіймаються і починають плескати. Ну, ясно там, на Вітні Хьюстон всі обридалися, на Селін Діон всі обридалися, на Майкла Дуґласа всі встали, на Ашера всі попідскакували…, На Памелу Андерсон всі так «сдєржанно», на Роббі Вільямса взагалі ніяк не відреагували…
Серйозно?!
Руслана: Угу. Спокойняк повний. А ми коли вийшли, то Віталій (Клічко), що страшенно переживав за нас, побачивши реакцію, вибіг на сцену ще до того, як його оголосили. Він мав мені вручати нагороду. А він же в цьому залі знімався в «12 Друзів Оушена» — коротше, каже: все так символічно, все в житті переплітається і все таке. І що сталося — коли ми тільки почали співати, півпартера зразу встало. Стоячи нас зустрічали. Спасіба, Амєріканци. Дуже потішили. Так що текст себе виправдав. А критики на нього було купа — і до Євробачення, і після. Казали, що Шекспір у гробу перевертається…
42 
