25 
Гаррі пирхнув. Він знову почав міряти кроками кімнату, дивлячись куди завгодно, тільки не на Рона з Герміоною. — То що ж ви тут робили, якщо вас не пускали на збори? — спитав він. — Ви ж казали, що були дуже заклопотані.
— Були, — швидко підтвердила Герміона. — Дезінфікували цей будинок, він хтозна–скільки простояв порожній, і тут розвелося повно всякої погані. Ми вже почистили кухню, більшість спалень, а завтра приведемо до ладу віта… ОЙ!
Щось двічі гучно ляснуло, і прямо з повітря посеред кімнати виникли Ронові старші брати–близнюки Фред і Джордж. Левконія зацвірінькала ще несамовитіше й кулею шугонула на шафу, до Гедвіґи.
— Більше так не робіть! — дорікнула Герміона близнюкам, яскраво–рудим, як і Рон, але кремезнішим і трохи нижчим.
— Привіт, Гаррі, — сяючи мовив Джордж. — Нам здалося, що ми чули твій ніжний голосочок.
— Нащо аж так стримувати свій гнів, Гаррі, краще випустити пару, — додав Фред, також широко всміхаючись. — Кілька людей за п’ятдесят миль звідси могли тебе й не розчути.
— Ви що, нарешті склали іспити з явлення? — сердито буркнув Гаррі.
— З відзнакою, — похвалився Фред, тримаючи в руках Щось подібне на довжелезну струну тілесного кольору.
— Сходами ви опинилися б тут на цілих тридцять секунд пізніше, — сказав Рон.
— Час — це ґалеони, любий братику, — відповів йому Фред.
— Гаррі, однак, заважав приймати інформацію. Видовжені вуха, — пояснив він у відповідь на Гаррін здивований погляд і показав струну, що волочилася аж до сходового майданчика. — Хочемо почути, що діється внизу.
— Будьте обережні, — попередив Рон, дивлячись на «вуха», — бо якщо мама знову побачить…
— Варто ризикнути, це дуже важливі збори, — відповів Фред.
Відчинилися двері, і там з’явилася довжелезна руда грива.
— Ой, Гаррі, привіт! — зраділа менша Ронова сестра Джіні. — Мені здалося, що я чула твій голос.
Повернувшись до Фреда й Джорджа, вона сказала:
— З видовженими вухами нічого не вийде, мама наклала на кухонні двері закляття–нетурбуваття.
— А ти як знаєш? — зажурився Джордж.
— Тонкс розтлумачила, як його виявляти, — пояснила Джіні. — Треба шпурнути щось у двері, і якщо воно не долетить — двері занетурбовані. Я кидала зверху зі сходів какобомби, і вони просто відскакували, а отже, й видовжені вуха не зможуть пролізти у шпарину.
Фред тяжко зітхнув.
— Прикро. Я так хотів знати, що скаже старенький Снейп.
— Снейп?! — вигукнув Гаррі. — Він тут?
— Так, — підтвердив Джордж, обережно зачиняючи двері й сідаючи на ліжко. Фред і Джіні сіли біля нього. — Звітує. Страшенна таємниця.
— Лайно, — ліниво докинув Фред.
— Але тепер він на нашому боці, — докірливо заперечила Герміона.
Рон пирхнув.
— Горбатого могила виправить. Згадай, як він на нас дивиться.
— Біллеві він теж не подобається, — ніби підсумувала Джіні.
Гаррі не був певний, що його гнів ущух, але цікавість узяла гору над бажанням викричатися. Він опустився на вільне ліжко.
— Що, і Білл тут? — поцікавився він. — Я думав, він працює в Єгипті.
— Він перейшов на канцелярську роботу, щоб мати змогу повернутися додому і працювати для Ордену, — пояснив Фред. — Каже, що скучає за пірамідами, але… — Фред задоволено вишкірився, — він має певну компенсацію.
— Тобто?
— Пам’ятаєш Флер Делякур? — спитав Джордж. — Вона отримала роботу в «Ґрінґотсі», щоб «погіпшити свій вімова…»
— А Білл дав їй уже чимало приватних уроків, — захихотів Фред.
— Чарлі також член Ордену, — додав Джордж, — але він досі в Румунії. Дамблдор хоче залучити якомога більше чужоземних чарівників, тож Чарлі у вільний час зав’язує контакти.
— А чому не Персі? — здивувався Гаррі, адже він знав, що третій син Візлів працює у відділі міжнародної магічної співпраці Міністерства магії.
Почувши це, всі Візлі й Герміона обмінялися похмурими багатозначними поглядами.
— Ти тільки нізащо не згадуй при мамі й татові про Персі, — напруженим голосом попередив Рон.
— Чому?
— Бо щоразу, коли звучить ім’я Персі, тато щось розбиває, а мама починає ридати, — пояснив Фред.
— Це такий жах, — сумно зітхнула Джіні.
— Ми з ним тепер не маємо нічого спільного, — сказав Джордж з несподівано гидливим виразом обличчя.
— А що сталося? — допитувався Гаррі.
— Тато й Персі посварилися, — відповів Фред. — Я ще не бачив, щоб тато так кричав. Завжди галасує мама.
25 
