очень нудно 
58 
— Нас чекають у салоні краси, — повідомила з демонстративним захопленням. — І це тільки мій перший подарунок тобі, Раєчко. Зустрінемо свято красивими?
— Добре… — розгубилася.
У вже зачиненому для звичайних клієнток пафосному салоні краси біля Печерського ринку на них чекали. Доглянута білявка років сорока в білосніжному халатику — сама привітність.
— Розслабтеся, юна леді, довіртеся моїм рукам.
Душова кабінка. Білявка поставила голу Раю під потік теплої води, вділа прозорі гумові рукавички і стала схожою на працівника санепідемстанції.
— Прошу! Я сама, — бентежилася дівчина, коли білявка налила на мочалку запашного рідкого мила, власноруч заходилася мити їй шию, спину, ноги.
— Ні, ні, юна леді. Дозвольте! Це моя робота, — безапеляційно. — Я ж не просто мию вас. Я готую ваше тіло до масажу на розслабляння.
Волосся, певно, теж потребувало спеціальної підготовки до того загадкового масажу, бо пані попросила Раю нахилити голову, намастила волосся і шкіру голови чимось їдучим і наказала хвилин п'ять не чіпати.
— Змийте поки теплою водою піну з тіла, а я повернуся за хвилину, — усміхнулася й вийшла.
— Шкірні покриви на диво чисті. Шкіра голови, здається, теж, але про всяк випадок я обробила «нітіфором», — схилилася до Іветти.
Іветта спокійно чекала в холі. Уже встигла зателефонувати додому, поговорила з Ангеліною і Платоном, тепер гортала рекламні проспекти і думала про те, що слушно наказала Ангеліні дати Платонові пігулку снодійного. Хай поспить синочок. Емоційні зустрічі перед сном — погана ідея. Вона покаже ляльку вранці. «Справді, під ялинку вийшло», — усміхнулася.
— Дякую. — Іветта підвелася. Задумалася. — Але однаково… краще підстригти.
Білявка в білосніжному халатику слухняно кивнула і повернулася до дивної клієнтки. Раю закутали в пухнасте, як святковий сон, торочкувате простирадло, уклали на кушетку, намастили тіло духмяною олійкою… Очі злипалися, заспокійливе тепло — всюди: у повітрі, у м'якому простирадлі, на кінчиках пальців масажистки. «Хіба так буває? — плуталися Раїні думки. — Чому мені випало таке…. Хіба нормальні люди так живуть, щоби їм волосся мили?.. Ото тепер зрозуміло, чому багаті ледарюють: хіба після такого тепла до роботи візьмешся? Спати хочеться… Дуже хочеться спати…»
Лясь-лясь-лясь! Управні ручки дзвінко плескали по спині.
— Сподобалося? Чекатиму вас щотижня, юна леді. Як вас звати?
— Раєю…
— Дозвольте, допоможу вам, Раєчко. Потихеньку… Отак. Не розгубіть насолоду.
Білявка допомогла розслабленій дівчині підвестися, указала на гумові капці, укутала в торочкувате простирадло, повела до затишної кімнатки з великим, як вітрина, дзеркалом. Тут уже чекала Іветта.
— Та ти красуня, — здивувалася щиро.
Показала на акуратно розкладені на кріслі речі.
— Це тобі, Раєчко. Тут усе, що необхідно на перші дні. Білизна, колготки, джинси, кілька светриків, пуловерів.
Потяглася до двох коробок поряд із купкою пакунків.
— А тут взуття. Не знала точно твого розміру, тому про всяк випадок узяла дві пари. Ту, що не підійде, повернемо, — усміхнулася. — Однаково нам доведеться найближчими днями заскочити туди знов. Не будеш же ти ходити в одних чобітках. Правда?
— Це… «мартінси»? — геть знітилася дівчина.
— А ти хотіла «мартінси»? Добре. Будуть і «мартінси». А це, здається, «ґабор».
Іветта з білявкою заспішили геть, залишили Раю наодинці з купою новеньких красивих, як мрія, речей. Задихнулася… Та їх тільки розглядати хотілося кілька годин, а пані чемно попросила Раю не баритися. Одягатися в те, що сподобається найбільше, обов'язково залишити голими ноги і руки і швиденько виходити, бо майстри чекають. Які майстри?
Рая розгорнула перший пакунок із комплектом нижньої білизни і ледве сльозу втримала. Ніжне мереживо, м'який трикотаж, рожеві сердечка на білому тлі. Як же гарно. І розмір пані вгадала. Та вона чарівниця. Ох, бачила би Раю Вітка!
Джинси теж наче влиті. Дівчина розклала на кріслі два светрики й розгубилася. Оцей! Яскраво-зелений із Міккі Маусом. Ні! Оцей, смугастий, із чорною шкіряною вставкою-кишенькою. Розгорнула наступний пакунок. Ой! Тільки цей!
Білий і пухнастий, плетений кісками. Таки надягла синій бавовняний пуловер із металевими застібками. Розкрила взуттєву коробку й остовпіла. Значить, є красивіші за «мартінси»? Хотіла була миттєво вскочити в м'які замшеві полуботки, та згадала: руки й ноги залишити голими…
58 
