ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Жажда золота

Неплохое приключение, сами персонажи и тема. Кровожадность отрицательного героя была страшноватая. Не понравились... >>>>>

Женщина на заказ

Мрачноватая книга..наверное, из-за таких ужасных смертей и ужасных людишек. Сюжет, вроде, и приключенческий,... >>>>>

Жестокий и нежный

Конечно, из области фантастики такие знакомства. Герои неплохие, но невозможно упрямые. Хоть, и читается легко,... >>>>>

Обрученная во сне

очень нудно >>>>>

Королевство грез

Очень скучно >>>>>




  150  

- Проте, - глузливо сказала Герміона, струснувшись від роздумів, - навряд чи можна знайти жінку, яка б сиділа півгодини набурмосена лише тому, що мадам Розмерту не розсмішив її анекдот про відьму, цілителя та мімбулус мімблетонію.

Рон надувся як індик.


-РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ-


Після похорону


Над вежами замку дедалі частіше з'являлися клаптики ясно-синього неба, але ці ознаки наближення літа не поліпшували настрою Гаррі. Він зазнав невдачі і в спробах з'ясувати, що таємно робить Мелфой, і в намаганнях зав'язати зі Слизорогом розмову, яка могла б якось спонукати професора поділитися тим спогадом, що він його тлумив у собі вже десятки років.

- Востаннє тобі кажу, забудь про Мелфоя, - наполегливо нагадала Гаррі Герміона.

Вони сиділи втрьох після обіду в сонячному закутку подвір'я. Герміона і Рон тримали в руках брошурки Міністерства магії «Поширені помилки явлення і як їх уникати», бо мали сьогодні складати іспити з явлення, та ці брошурки чогось не дуже заспокоювали їм нерви. Рон здригнувся й заховався за Герміоною, коли з-за рогу вийшла якась дівчина.

- Це не Лаванда, - втомлено зітхнула Герміона.

- Ой, добре, - зрадів Рон.

- Гаррі Поттер? - запитала дівчина. - Мене попросили передати тобі оце.

- Дякую.

У Гаррі обірвалося в грудях, коли він узяв маленький сувійчик пергаменту. Дівчина відійшла, а він буркнув:

- Але ж Дамблдор казав, що в нас не буде уроків, доки я не здобуду той спогад!

- Може, він хоче перевірити, як у тебе справи? - припустила Герміона, поки Гаррі розгортав сувій; однак замість Дамблдорового вузенького похилого почерку він побачив незграбні закарлючки, що їх було важко розібрати ще й тому, що чорнило на пергаменті в кількох місцях розпливлося, позалишавши великі плями.


Дорогесенькі Гаррі, Роне й Герміоно!

Учора вночі помер Араґоґ. Гаррі й Роне, ви його бачили і знаєте, який він був файненький. Герміоно, я знаю, що він би тобі сподобавси. Я красненько вам би подякував, якби ви нині прийшли на похорон. Я планую зробити се в надвечір'я, то була найулюбленіша його пора. Я знаю, що вам не можна так пізно ходити, але ви можете скористатися плащем-невидимкою. Не

турбував би вас, але мені самому буде тяжко.

Геґрід.


- На, подивися? - подав Гаррі цидулку Герміоні.

- О Господи, - зойкнула дівчина, швиденько її проглянула й передала Ронові, який читав, не вірячи своїм очам.

- Та він здуріві - сердито вигукнув Рон. - Та почвара радила своїм родичам зжерти мене й Гаррі! Пропонувала їм почастуватися! А тепер Геґрід сподівається, що ми підемо оплакувати його жахливе волохате тіло!

- І це ще не все, - додала Герміона. - Він просить, щоб ми вийшли з замку ввечері, хоч і знає, що заходи безпеки тепер посилені в мільйон разів, і якщо нас упіймають, то клопоту не обберешся.

- Ми вже його раз уночі відвідували, - нагадав Гаррі. -Так, але не з такої ж оказії! - не вгавала Герміона. -

Ми часто ризикували, щоб допомогти Геґрідові, а тут… Араґоґ уже мертвий. Якби хоч треба було його рятувати…

- …то я тим паче не захотів би йти. - твердо заявив Рон. - Герміоно, ти його не бачила. Повір, смерть йому піде тільки на користь.

Гаррі забрав цидулку і глянув на чорнильні плями, що її вкривали. Це явно були сліди сліз, що рясно крапали на пергамент…

- Гаррі, навіть не думай іти, - сказала Герміона. - Не варто за таке безглуздя заробляти покарання. Гаррі зітхнув.

- Та я знаю,- погодився він, - Мабуть, доведеться таки Геґріду ховати Араґога без нас.

- Поховає й сам. - зраділа Герміона. - Слухай, на уроці настійок майже нікого не буде, бо ми всі складаємо іспит… спробуй якось підкотитися до Слизорога!

- Думаєш, п'ятдесят сьома спроба закінчиться успішно? -гірко всміхнувся Гаррі.

- Успішно, - раптом обізвався Роя. - Гаррі, саме так… зроби, щоб вона закінчилася успішно!

- Що ти маєш на увазі?

- Скористайся відваром успіху!

- Роне, це ж… це ж те, що треба! - просто очманіла Герміона. - Аякже! І як я про це не подумала?

Гаррі витріщився на них обох.

- Фелікс-феліціс? - нарешті пробурмотів. - Не знаю… я його беріг…

- Для чого? - поцікавився Рон.

- Гаррі, що може бути важливіше за цей спогад?-здивувалася Герміона.

Гаррі не відповів. Образ маленької золотистої пляшечки вже тривалий час бентежив його уяву; невиразні й розпливчасті задуми, пов'язані з розривом між Джіні та Діном, а також з Роновим чомусь радісним бажанням побачити її з новим залицяльником, зароджувалися в глибині! Його свідомості й виринали на поверхню хіба що в снах або в дрімотно-примарному стані на межі сну й пробудження…

  150