очень нудно 
152 
Ерні набурмосився - заради того, щоб хоч раз перевершити Гаррі, він придумав свій власний відвар, але він чомусь скипівся й злипся, утворивши на дні казанка фіолетову галушку. Мелфой з кислим обличчям уже складав речі - Слизоріг сказав про його гикальний розчин «так собі».
Продзвенів дзвоник, і Ерні з Мелфоєм відразу вийшли.
- Пане професоре, - почав було Гаррі, але Слизоріг швиденько озирнувся; побачивши, що в класі, крім нього й Гаррі, вже нікого не лишилося, він чкурнув до виходу.
- Пане… пане професоре, чи не хотіли б ви скуштувати мій відвар?… - розпачливо гукнув йому вслід Гаррі.
Та Слизоріг уже зник. Розчарований Гаррі вилив з казанка еліксир, зібрав речі, вийшов з підвалу й помалу почав підійматися сходами до вітальні. Рон і Герміона повернулися пізно пополудні.
- Гаррі! -вигукнула Герміона, пролазячи крізь отвір за портретом, - Гаррі, я склала!
- Молодчина - похвалив він її. - А Рон? -Він… трохи недотяг, - прошепотіла Герміона, коли в приміщення горблячись, увійшов смутний і невеселий Рон.- Йому просто не пощастило, малесенька дрібничка, екзаменатор помітив, що він залишив на місці старту половину брови… А тобі як пішло зі Слизорогом?
- Ніяк, - зітхнув Гаррі, коли Рон підійшов. Не по щастило, старий, але наступного разу складеш будемо разом.
- Мабуть. - похмуро погодився Рон.-Але ж пів брови. Яка йому різниця!
- Розумію,- заспокоювала його
Герміона, - це таки несправедливо…
За вечерею друзі на всі заставки кляли екзаменатора з явлення, і Рон трошки повеселів, тож по дорозі з Великої зали до вітальні можна було поговорити про ситуацію зі Слизорогом та його спогадом.
- То що Гаррі… Використаєш фелікс-феліціс чи ні?- присікався Рон.
- Мабуть, так буде краще. - погодився Гаррі. - Навряд чи мені потрібна вся пляшечка, то ж на цілих дванадцять годин… вип'ю один великий ковток. Дві-три години мені вистачить.
- Це таке класне відчуття, коли його вип'єш. - згадував Рон. - Ніби вже ніколи не помилятимешся.
- Що ти мелеш? - засміялася Герміона. - Ти ж його ніколи не пив!
- Але ж я думав, що випив. - сказав Рон таким тоном, наче пояснював очевидне. - А це майже те саме…
Друзі побачили, як Слизоріг зайшов до Великої зали, і. добре знаючи, що він за їжею не поспішає, певний час сиділи у вітальні, розробляючи план, щоб Гаррі пішов до кабінету Слизорога аж тоді, як той туди повернеться. Коли сонце торкнулося верхівок дерев Забороненого лісу, вони вирішили, що вже час. Переконалися, що Невіл, Дін і Шеймус залишаються у вітальні, і прокралися до хлопчачої спальні.
Гаррі дістав з самого дна валізи скручену шкарпетку й вийняв з неї невеличку блискучу пляшечку.
- Ну, будьмо. - сказав Гаррі. Підніс її до губ, і відпив акуратно відміряний ковток.
- Ну, як воно? - прошепотіла Герміона.
Гаррі якусь мить мовчав. А тоді повільно, але невідворотно його охопило п'янке відчуття безмежності власних можливостей; йому здавалося, що він здатен на все - на все, що завгодно… а здобути Слизорогів спогад було тепер не тільки можливо, а й неймовірно легко…
Він з усмішкою звівся на ноги, впевнений у собі, як ніколи.
- Чудово! - вигукнув він. - Справді чудово! Що ж… іду до Геґріда.
- Що? - в один голос ошелешено зойкнули Рон і Герміона.
- Ні. Гаррі, ти мав іти до Слизорога. пам'ятаєш?- на полягала Герміона.
- Та де там. - рішуче заперечив Гаррі. -Я йду до Геґріда, маю настрій сходити до Геґріда.
- Ти маєш настрій ховати велетенського павука? - приголомшено перепитав Рон.
- Так, - відповів Гаррі, витягаючи з сумки плаща-невидимку. - Я відчуваю, що треба там сьогодні побувати. Розумієте, про що я?
- Ні, - так само в один голос відповіли Рон і Герміона. тепер уже відверто стривожені.
Сподіваюся, це справді фелікс-феліціс?- Герміона стурбовано подивилася на пляшечку проти світла. -Чи не було в тебе іншої пляшечки, з… навіть не знаю…
- З есенцією божевілля? - припустив Рон. а Гаррі тим часом накинув на плечі плащ-невидимку.
Гаррі засміявся і Рон з Герміоною стривожилися ще дужче.
- Повірте, - сказав Гаррі. - Я знаю, що роблю… чи принаймні… - він упевнено попрямував до дверей, - це знає фелікс.
Він натяг плаща-невидимку ще й на голову і почав спускатися по сходах; Рон з Герміоною побігли за ним. Зійшовши вниз, Гаррі вислизнув крізь відчинені двері.
- Що ти там робив з нею? - заверещала Лаванда Браун, дивлячись просто крізь Гаррі на Рона з Герміоною, що вийшли разом з хлопчачої спальні. Гаррі почув, як Рон щось лопотів, і швидко перетнув кімнату. залишаючи їх позаду
152 
