|
|
 33 
Гаррі переглянув Ронові оцінки: відмінних там не було…
- Я знав, що тобі найкраще піде захист від темних мистецтв, - штурхнув Рон Гаррі в плече. - Ми класно справилися, скажи? - Молодчина! - гордо вигукнула місіс Візлі, розкуйовдивши Ронові волосся. - Сім СОВ, це більше, ніж Фред і Джордж отримали разом!
- Герміоно, - невпевнено заговорила Джіні, бо Герміона й досі стояла до них спиною. - Як там у тебе?
- У мене… непогано, - ледь чутно пробурмотіла Герміона.
- Ой, не треба, - скривився Рон, а тоді підійшов і висмикнув з рук табель. - Так… десять оцінок «відмінно» й однісіньке «добре» за захист від темних мистецтв.-Він подивився на неї трохи здивовано і водночас сердито. - І ти ще, мабуть, розчарована, га?
Герміона похитала головою, а Гаррі розреготався.
- Отепер ми всі можемо здавати НОЧІ! - радів Рон. - Мамо, ковбасок не лишилося?
Гаррі ще раз глянув на свої оцінки. Кращих годі було й сподіватися. Одного тільки було трохи жаль… це означало кінець його честолюбним мріям стати аврором. Він не отримав належної оцінки за настійки. Знав, що так буде, але все одно відчував пустку в грудях, дивлячись знову й знову на малесеньку чорну літеру «Д».
Колись замаскований смертежер перший сказав Гаррі, що з нього вийде добрий аврор, і ця думка так його захопила, що він уже не міг уявити для себе іншого покликання. Ба навіть більше: хіба ж могла його чекати інша доля після того, як він місяць тому почув пророцтво… разом їм жити не судилося… хіба б не виконав він пророцтва, якби влився в лави цих прекрасно вишколених чаклунів, чиїм завданням було знайти і знищити Волдеморта?
- РОЗДІЛ ШОСТИЙ -
Дракові манівці
Наступні кілька тижнів Гаррі не покидав «Барлогу». Переважно тільки те й робив, що вдень грав у Візлівському садочку в квідич два-на-два (він з Герміоною проти Рона й Джіні; Герміона грала жахливо, а Джіні добре, тож команди були приблизно рівні), а вечорами поглинав по три порції кожнісінької страви, що ними напихала його місіс Візлі.
Це були б щасливі й спокійні канікули, якби не новини про зникнення, дивні аварії і навіть про смертельні випадки, які мало не щодня з'являлися на шпальтах «Віщуна». Часом Білл та містер Візлі приносили ці звістки додому раніше, ніж про них повідомляли в газеті. Місіс Візлі була незадоволена, що святкування шістнадцятиліття Гаррі було зіпсоване неприємними новинами, якими поділився за столом похмурий і виснажений Ремус Люпин. Його каштанове волосся щедро посмугували сиві пасма, а одяг був як ніколи обшарпаний і полатаний.
- Було ще кілька нападів дементорів, - повідомив він, поки місіс Візлі передавала йому великий шматок святкового торта. - А ще в хижі на півночі знайшли тіло Ігоря Каркарофа. Згори над хижею висіла Чорна мітка… хоча, чесно кажучи, я взагалі дивуюся, що він майже рік протримався після того, як порвав зі смертежерами; Сіріусів брат Реґулус, пригадую, протримався всього кілька днів.
- Може, - насупилася місіс Візлі, - поговоримо про щось інше?
- Ремусе, а ти чув про Флореана Фортеск'ю? - поцікавився Білл, якого частувала вином Флер. -Того чоловіка. Що мав…
- …кафе-морозиво на алеї Діаґон? - втрутився Гаррі. відчувши неприємну порожнечу в грудях. - Він завжди пригощав мене морозивом. Що з ним сталося?
- Його викрали, судячи з вигляду його закладу.
- Чому?-запитав Рон, а місіс Візлі гостро зиркнула на Білла.
- Хтозна. Щось їм. мабуть, не сподобалося. Добрий був чолов'яга, цей Флореан.
- Якщо вже ми згадали алею Діаґон. - додав містер Візлі, - то містер Олівандер теж, здається, зник.
- Майстер чарівних паличок? - перелякано спитала Джіні.
- Він. Майстерня порожня. Слідів боротьби нема. Ніхто не знає, пішов він добровільно чи його викрали.
- А де ж люди братимуть палички? - Звернуться до інших майстрів, - сказав Люпин. - Проте Олівандерові були найкращі, тож якщо він тепер у їхніх лапах, то для нас це не найліпший поворот подій.
На другий день після цього доволі похмурого дня народження з Гоґвортсу прибули листи та перелік підручників. Гаррі отримав несподівану новину: його обрали квідичним капітаном.
- Тепер ти маєш однаковий статус зі старостами! - зраділа Герміона. - Можеш користуватися нашим спецтуалетом і таке інше! - Ото! Пригадую, коли такий був у Чарлі, - захоплено розглядав капітанський значок Рон. - Гаррі, це круто, тепер ти мій капітан… якщо візьмеш мене знову в команду, ги-ги…
33
|
