31 
- Нє-а, - відповів Рон.
- Але ж він знає, що твій тато мав абсолютну рацію щодо повернення Волдеморта…
- Дамблдор каже, що людям значно легше прощати помилки інших, ніж їхню правоту; - втрутилася Герміона. - Я чула, Роне, як він це казав твоїй мамі.
- Хто ще, крім Дамблдора, казатиме такі божевільні речі, - стенув плечима Рон.
- Цього року він даватиме мені приватні уроки, - сказав, ніби між іншим, Гаррі. Рон ледь не вдавився грінкою, а Герміона охнула.
- Чого ж ти мовчав! - вигукнув Рон.
- Та я щойно згадав, - чесно зізнався Гаррі. - Він це сказав учора вночі у вашому сарайчику для мітел.
- Нічого собі… приватні уроки у Дамблдора! - Рон був вражений. - Цікаво, чого це він?…
Рон затнувся на півслові. Гаррі помітив, що вони з Герміоною перезирнулися. Гаррі відклав ножа й виделку, і серце його забилося швидше, хоч він так само без руху сидів на ліжку. Дамблдор радив розповісти… чом би й не зараз?
- Не знаю точно, чому він даватиме мені уроки, але це, мабуть пов'язано з пророцтвом.
Рон з Герміоною мовчали як риби. Гаррі навіть здалося, що вони заклякли. Він повів далі, не зводячи погляду з виделки:
- З тим, яке намагалися викрасти в міністерстві.
- Але ж ніхто не знає, про що в ньому йшлося, - швидко додала Герміона. - Воно ж розбилося.
- Хоч у «Віщуні» писали, що… - почав було Рон, проте Герміона зашипіла:
- Цс!
- «Віщун» писав правду; - підтвердив Гаррі, з великим зусиллям переводячи погляд на друзів: видно було, що Герміона налякана, а Рон захоплений. -Та скляна куля, що розбилася, то був не єдиний запис пророцтва. Я його повністю почув у Дамблдоровім кабінеті. Пророцтво було зроблене для нього, тож він міг мені сказати. Зі змісту випливає, - Гаррі важко зітхнув, - що саме я маю покінчити з Волдемортом… принаймні там сказано, що разом нам жити не судилося.
Якусь мить усі троє мовчки дивилися одне на одного. Тоді щось голосно бабахнуло, і Герміона зникла за стіною чорного диму.
- Герміоно! - крикнули Гаррі з Роном. Таця для сніданку з брязкотом полетіла на підлогу.
Герміона з'явилася, кахикаючи, з-за хмари диму, тримаючи в руці телескоп і демонструючи свіжий фіолетовий синець під оком.
- Я його стиснула, а він… а він мене вдарив! - зойкнула вона.
І справді, тепер вони побачили крихітний кулачок на довжелезній пружині, що стирчав з одного кінця телескопа.
- Не журися,-заспокоїв Рон, насилу стримуючи сміх, - мама тебе вилікує, вона добре гоїть дрібні поранення…
- Ой, та не звертайте уваги! - махнула рукою Герміона. - Гаррі, ой, Гаррі…
Вона знову сіла на краєчок його ліжка.
- Ми думали, коли вже повернулися з міністерства… звісно, ми нічого не хотіли тобі казати, але з того, що Луціус Мелфой говорив про пророцтво, ніби воно про тебе й Волдеморта… то ми так і думали, що це щось таке… ой, Гаррі… - Вона подивилися на нього й прошепотіла: -Тобі страшно?
- Не так, як спочатку, - зізнався Гаррі. - Коли я вперше про це почув, то злякався… але тепер мені здається, ніби я завжди знав, що врешті-решт маю з ним зіткнутися…
- Коли ми почули, що Дамблдор забиратиме тебе особисто, то ми так і подумали, що він тобі щось скаже, або покаже щось, пов'язане з пророцтвом, - палко додав Рон. - І ми не помилилася, правда? Він би не давав тобі уроків, якби думав, що тобі нічого не світить, не витрачав би на тебе часу… він думає, що в тебе є шанси.
- Це правда, - погодилася Герміона. - Цікаво, Гаррі, чого саме він тебе навчатиме? Мабуть, найвищої захисної магії… могутніх протизаклять… антипристріту… Гаррі не дуже прислухався. По тілі розтікалося тепло, що не мало нічого спільного з сонячним сяйвом; тягар у грудях розчинявся й зникав. Він знав, що Рон і Герміона шоковані набагато більше, ніж по них видно, але те, що вони були біля нього, заспокоювали його й підбадьорювали, а не сахалися, як від заразного чи небезпечного, варте було більшого, ніж він міг їм висловити.
- …і загальних ухильних заклять, - договорила Герміона. - Зате ти знаєш хоч один предмет, який цього року вивчатимеш. На один більше, ніж ми з Роном. Цікаво, коли вже ми отримаємо наші підсумкові СОВи?
- Мабуть, скоро, бо вже минув цілий місяць, - припустив Рон.
- Стривайте, - пригадав Гаррі ще одну тему вчорашньої розмови. - Дамблдор, здається, казав, що ми отримаємо СОВи вже сьогодні!
- Сьогодні?-зойкнула Герміона. - Сьогодні? А чому ж ти… о, Боже… треба ж було сказати…
Вона схопилася на ноги.
- Подивлюся, чи не прилетіли поштові сови…
31 
