35 
- Ми просто собі проходимо. Томе. Ти й сам, мабуть, усе второпав. Гоґвортські справи, знаєш.
Том похмуро кивнув і знову почав протирати склянки: Гаррі, Герміона, Геґрід і родина Візлів минули шинквас і вийшли на прохолодне маленьке подвір'я, де стояли сміттєві баки. Геґрід своєю рожевою парасолькою вдарив по відповідній цеглині в мурі і там одразу утворився прохід у формі арки, за яким починалася звивиста брукована вуличка. Вони зайшли в той прохід і зупинилися, роззираючись.
Алея Діаґон змінилася. Барвисті сяючі вітрини з підручниками заклять. складниками настоянок та казана
ми тепер не впадали у вічі, заліплені величезними плакатами Міністерства магії. Переважно ці похмурі фіолетові плакати наводили збільшений текст порад про заходи безпеки-той, що його скрізь розсилали у вигляді листівок. Однак на деяких плакатах були зображені рухомі чорно-білі фотографії тих смертежерів. що й досі перебували на свободі. Белатриса Лестранж глузливо шкірилася з вікна найближчої аптеки. Вітрини деяких крамничок, таких як «Кафе-морозиво Флореана Фортеск'ю», були забиті дошками. Водночас на вуличці, немов гриби, повигулькували пошарпані лотки та розкладки. До найближчого лотка під бруднуватим смугастим тентом, що стояв біля книгарні «Флоріш і Блотс», було пришпилено табличку:
«Амулети: надійний захист від вовкулак, дементорів та інферіів»
Сумнівного вигляду куций чаклун побрязкував до перехожих цілими пригорщами срібних талісманів на ланцюжках.
- Купі адин для дєвочкі, мадам! - звернувся він до місіс Візлі, хитро поглядаючи на Джіні. - Шоб захістить її красівий шейка!
- Якби я був при виконанні… -обурився містер Візлі, сердито зиркаючи на торгаша амулетами.
- Любий, тільки нікого не заарештовуй, бо ми квапимося, - сказала місіс Візлі, нервово перечитуючи перелік, - Мабуть, почнемо від мадам Малкін, бо Герміоні потрібна нова вечірня мантія, та й Ронова шкільна мантія йому вже по кісточки, і Гаррі не завадить купити нову… ходімо всі разом…
- Молі, та навіщо нам усім стовбичити в мадам Малкін, - заперечив містер Візлі. - Може, краще, щоб діти пішли туди з Геґрідом, а ми відвідали б тим часом «Флоріш і Блотс» і купили б їм підручники?
- Не знаю,-стурбовано відповіла місіс Візлі, явно розриваючись між бажанням якомога швидше закінчити покупки і прагненням триматися гурту. - Геґріде, як ти гадаєш?
- Та не журися. Молі, всьо буде файно, - заспокоїв її Геґрід, розмахуючи волохатою рукою завбільшки, як бак для сміття. Місіс Візлі це не зовсім переконало, але вона врешті-решт погодилася й подріботіла з чоловіком і Джіні у «Флоріш і Блотс», а Гаррі, Рон, Герміона й Геґрід вирушили до крамнички мадам Малкін.
Гаррі помітив, що багато перехожих мали такий самий стурбований і тривожний вигляд, як і місіс Візлі, і що ніхто тепер не зупинявся побалакати; покупці трималися щільними групками, зосереджено купуючи тільки те, по що прийшли. Ніхто не ходив по крамничках сам. без друзів.
- Для нас усіх там буде, либонь, затісно, - припустив Геґрід, зупиняючись біля крамнички мадам Малкін і нахиляючись, щоб зазирнути у вікно. - Я си постою тут на чатах, файно?
Отож Гаррі, Рон і Герміона зайшли в маленьку крамничку втрьох. На перший погляд вона здавалася порожня, та не встигли за ними зачинитися двері, як з-за стояка з вечірніми мантіями, оздобленими зеленими й синіми блискітками, почувся знайомий голос.
- … не дитина, якщо ти, маман, тіпа не помітила. Я й сам можу все купити.
Було чути, як хтось покладав язиком і пролунав голос, як упізнав Гаррі, мадам Малкін:
- Дорогенький, твоя мама правду каже, зараз ніхто не повинен ходити сам, це стосується не тільки дітей…
- Кароче. краще дивися, куди пхаєш шпильку!
З-за стояка вийшов білявий підліток з блідим гострим обличчям, вбраний у цілий комплект елегантних темно-зелених мантій, краї й рукави яких були обтикані блискучими шпильками. Він підійшов до дзеркала й оглянув себе; минуло кілька секунд, поки він побачив за спиною віддзеркалення Гаррі, Рона и Герміони. Його світло-сірі очі звузилися.
- Маман, якщо тебе зацікавило, звідки смердить, то це зайшла бруднокровка, - глузливо скривився Драко Мелфой.
- Не варто вживати такі слова! - обурилася мадам Малкін, що вискочила з-за стояка з одягом з міряльною стрічкою та з чарівною паличкою. - І прошу не махати в моїй крамниці паличками! - швиденько додала вона, побачивши, що Гаррі й Рон уже витягай палички, націлившись ними на Мелфоя.
35 
