36 
Герміона, що стояла за ними, прошепотіла:
- Не треба, чесно, воно того не варте…
- Прикольно, наче ви посміли б користуватися чарами за межами школи, - вишкірився Мелфой. - Карочє, хто тобі підбив око, Ґрейнджер? Я б йому букет подарував.
- Та годі вже! - різко кинула мадам Малкін, озираючись у пошуках підтримки. - Мадам… прошу вас…
З-за стояка з одягом вийшла Нарциса Мелфой.
- Сховайте це, - холодно звеліла вона Гаррі й Рону. - Якщо ви ще раз нападете на мого сина, я зроблю все. щоб це був ваш останній вибрик.
- Та невже? - перепитав Гаррі, ступаючи крок упер і дивлячись у гладеньке зухвале лице, яке, попри блідість, дуже нагадувало обличчя її сестри. Він тепер був такий самий на зріст, як і вона. - Може, ще й пару смертежерів погукаєте собі на поміч, щоб покінчити з нами? Мадам Малкін зойкнула й ухопилася за груди.
- Ви що, не треба звинувачувати… так говорити небезпечно… прошу сховати чарівні палички!
Але Гаррі паличку не опускав. Нарциса Мелфой зверхньо осміхнулася.
- Я бачу, Гаррі Поттер, ти хибно вбив собі в голову, що Дамблдорів улюбленець скрізь може почуватися безпечно. Але завжди Дамблдора з тобою не буде.
Гаррі, дражнячись, обвів очима крамницю.
- Ого! Ти ба… його й зараз немає! То, може, спробуєте? Може, в Азкабані вам знайдуть подвійну камеру на пару з вашим чоловіком-невдахою!
Мелфой люто кинувся до Гаррі, але перечепився за край довгої мантії. Рон голосно розреготався.
- Не смій так розмовляти з моєю матір'ю, Поттер! - прогарчав Мелфой.
- Усе нормально, Драко, - притримала його тонкими білими пальцями за плече Нарциса.-Вірю, що Поттер долучиться до свого любого Сіріуса раніше, ніж я до Луціуса.
Гаррі ще вище підняв чарівну паличку.
- Гаррі, не треба! - простогнала Герміона, хапаючи його за руку й намагаючись її опустити. - Подумай… не можна… матимеш такі неприємності…
Мадам Малкін якусь мить вагалася, а тоді вирішила діяти так, ніби нічого не сталося, в надії, що так воно й буде. Вона нахилилася до Мелфоя, який і далі люто зиркав на Гаррі.
- Лівий рукав, думаю, треба підкоротити.,.
- Ой! - заревів Мелфой, відштовхуючи її руку,-женщина, дивись, куди пхаєш свої шпильки! Маман… мені це вже набридло! - Він стягнув через голову мантію й жбурнув під ноги мадам Малкін.
- Твоя правда, Драко, - презирливо глянула на Герміону Нарциса, - тепер я знаю, що за покидьки сюди приходять… краще відвідаймо «Твілфіта й Татінґа».
І з цими словами вони вийшли з крамниці, а Мелфой ще й постарався боляче зіштовхнути з дороги Рона.
- Ну, справді! - буркнула мадам Малкін, піднімаючи мантії, а тоді провела над ними кінчиком чарівної палички, неначе пилососом, чистячи від пороху.
Вона була неуважна, коли припасовувала нові мантії Ронові й Гаррі, намагалася продати Герміоні замість відьомської вечірньої мантії чаклунську, а коли нарешті випровадила їх з крамнички, то аж зраділа.
- Усьо зробили?-бадьоро запитав Геґрід, коли вони до нього підійшли.
- Майже,-відповів Гаррі. -Ти бачив Мелфоїв?
- Еге ж, - безтурботно підтвердив Геґрід. -Але вони не наважаться щось учворити на алеї Діаґон. Можеш не переживати, Гаррі.
Гаррі, Рон і Герміона обмінялися поглядами, та вже не встигли позбавити Геґріда цих заспокійливих ілюзій, бо тут разом з Джіні з'явилося подружжя Візлів. У руках вони несли важкі пакунки з книжками.
- Усе нормально? - запитала місіс Візлі. - Купили мантії? Тоді можна по дорозі до Фреда й Джорджа заскочити в аптеку і в «Айлопс»… Тримайтеся всі разом…
Гаррі з Роном нічого в аптеці не купували, бо знали, що більше не вивчатимуть настійки, зате обидва придбали в «Совиному Торговельному Центрі Айлопс» великі коробки солодощів для Гедвіґи й Левконії. А тоді, дивлячись, як місіс Візлі щохвилини позирає на годинник, подалися шукати «Відьмацькі витівки Візлів» - крамничку жартів, що належала Фредові й Джорджу.
- У нас мало часу, - нагадала місіс Візлі. -Тому швиденько все оглянемо й назад до машини. Уже близько, ось номер дев'яносто два… дев'яносто чотири…
- Ого, - роззявив рота Рон і став як укопаний.
Супроти сірих, заліплених плакатами сусідніх крамничок вітрини дітища Фреда і Джорджа вражали око, наче! феєрверк. Випадкові перехожі озиралися на ці вітрини, а дехто з них навіть приголомшено застигав на місці. Ліва вітрина була забита запаморочливою кількістю всіляких товарів, що оберталися, ляскали, спалахували, підстрибували й верещали; у Гаррі аж засльозилося в очах від такого видовища. Права вітрина була закрита велетенським плакатом, фіолетовим, як і міністерські, але прикрашеним блискучими жовтими літерами:
36 
