очень нудно 
108 
— Я поїду з вами. Принаймні, до Бригори. В мене є справа до Барила.
Увечері пішли прощатися з Більбо.
— Ну, якщо треба, нічого не поробиш, — сказав Тор–бинс–старший. — Шкода. Мені вас бракуватиме. Так приємно, коли ви десь поруч! Але зараз мені щось хочеться спати…
Він подарував Фродо свою мітрілову кольчугу і Жало, забувши, що вже одного разу подарував їх; додав ще кілька хронік і книг з історії, написаних його рукою, тонкою в’яззю, у різні часи його життя. Томики були переплетені в червоний сап’ян і оздоблені написом: «Переклад з ельфійської Більбо Торбинса». Сему він вручив невеликий мішечок із золотом:
— Це останні залишки скарбів дракона Смауга. Знадобляться, особливо якщо вирішиш одружитись!
Сем почервонів по самі вуха.
— Ну, а вам, молоді паничі, мені й подарувати нема чого, — сказав Більбо Меррі й Піну. — Хіба що поділитися досвідом…
І він виголосив напутню промову і закінчив дотепом у чисто гобітанському стилі:
— Та дивіться, щоб не виросли з капелюхів. Якщо й далі ростимете з такою швидкістю, розоритеся на капелюхах!
— Ти хочеш обігнати Старого Тука, чом би нам не перерости Бандобраса Бичого Рика? — пирхнув Пін.
Більбо розсміявся і витяг з кишені дві красиві люльки з перловими мундштуками, мистецьки окуті сріблом.
— Згадуйте старого Більбо, пихкаючи цими люльками. Їх зробили для мене ельфи, але я кинув палити… — Раптом голова його звісилася, він заснув на хвилину, потім стрепенувся: — На чому ми зупинилися? Ага, я роздавав подарунки. Що це мені нагадує?.. А, слухай, Фродо: куди подівся той перстеник, пам’ятаєш, я тобі залишав?
— Я загубив його, Більбо, голубе. Зовсім загубив…
— Шкода! — зітхнув Більбо. — Із задоволенням подивився б… Та що це я! Ти ж і в похід вирушив, щоб його позбутися! Важко все охопити, стільки тут намішано: справи Арагорна, Рада Мудрих, Гондор, вершники й оліфанти… ти і справді їх бачив, Семе?… Печери і замки, орки і… та хто ж усе це запам’ятає! Тепер я бачу, що свого часу занадто прямою дорогою повернувся з походу. Не дав мені тоді Гандальф подивитися на світ… Правда, інакше я спізнився б до продажу свого будинку і мав би з цим ще більше клопоту. Ну, добре. Зараз уже пізно, та й взагалі куди зручніше слухати про ці дива, сидячи тут. По–перше, тут дуже затишно, а по–друге, ельфи завжди поблизу. Чого ж мені ще?
- Біжить дорога сотні літ
- Геть від дверей в широкий світ,
- За обрій, ген за край долин:
- За нею мчати навздогін
- Судилось іншим, молодим.
- Вони залишать рідний дім,
- Вони почнуть нові стежки:
- А я — поспав би залюбки.
- Ногам натрудженим моїм
- Давно вже сниться рідний дім.
Прошепотівши останні слова, Більбо клюнув носом і солодко заснув.
Згустилися вечірні тіні, вогонь у каміні розгорівся, і друзі добре бачили обличчя Більбо: він усміхався уві сні. Посиділи, помовчали, потім Сем, подивившись на тіні, що танцювали по стінах, шепнув:
— Здається мені, пане, що пан Більбо небагато написав, поки нас не було. І нашу історію він уже не опише…
Більбо, немов розчувши ці слова, розплющив очі, потягнувся, підвівся.
— Бачите, знову я заснув. Останнім часом, якщо я сідаю писати, у мене добре виходять тільки вірші. Любий Фродо, тобі не вельми складно буде перед від’їздом трохи упорядкувати мої папери? Тобто зібрати всі окремі нотатки, розрізнені аркуші. Захопив би їх із собою, га? Звичайно, я не наполягаю. Мені, розумієш, усе ніколи вибрати головне, розташувати… ну, і так далі. Сем міг би тобі допомогти, а коли розберешся, привези мені — я подивлюся. Обіцяю не дуже критикувати.
— Звичайно, зроблю все з задоволенням, — сказав Фродо. — І прищу неодмінно, адже тепер дорога безпечна. У нас є король, він забезпечить спокій і порядок.
— Спасибі, мій любий. Ти знімаєш величезний тягар з моєї душі!
І Більбо, спокійно опустившись у крісло, знову заснув.
Вранці Гандальф і гобіти знову прийшли прощатися в кімнату Більбо — на вулиці для старого було холодно. Потім простилися з Елрондом і його домочадцями.
Коли Фродо вже стояв на порозі, Елронд, побажавши йому доброї дороги, тихо додав:
— Я думаю, тобі нема чого повертатися сюди, якщо тільки ти не поспішиш з цим. Приблизно через рік, коли почнеться листопад, чекай Більбо в лісах Гобітанії. З ним буду також я… та інші.
108 
