очень нудно 
40 
— Газ у балоні скінчився. — Раїса до Тамарки ближче ступила. — Ти оце прийшла мене про газ питати?! Від справ відволікати?
— Від Сергія оце приїхала. З лікарні… — Тамарка зітхнула. — Усе чисто мені розказав.
Раїса й про пиріжки забула. Ноги підломилися. Сіла навпроти Тамарки.
— Кажи…
— А не зомлієш?
— Не зомлію…
Тамарка деко з пиріжками від печі подалі поставила:
— Ну, слухай тоді… Замовкла, перехрестилася.
— Значить, так було. Сашкові твоєму Катька Льонькина голову заморочила. Він до неї, а вона пхикала, пхикала… Мовляв, не до пари ти мені.
— Катька? Льоньчина? — Раїса здивувалася. — Таж вона мала…
— Отака мала… Сергій сказав… Катька й постановила: най Сашка її здивує, тоді вона буде з ним зустрічатися… Й інструкцію дала, паскудна стерва!
— Яку інструкцію?
— Сергій сказав, Катька дала інструкцію, як у член закачати парафін… А Сашка сам побоявся таке робити, Сергія підбив.
От вони вдвох і зробили ту біду…
— Господи…
— Сергій казав, Катька підмовила, щоб вони у покинутому будинку її чекали. Хлопці, дурні, й повірили… А та курва прискакала серед ночі і каже: «Чого так мало парафіну? Зовсім у вас малі члени. Не підходите ви мені». І здиміла.
— Господи… — Раїса затряслася.
— Твій помер. Мій тепер дітей ніколи не матиме, та й до жінки, мо' бути, не зможе підлізти. Геть усе чисто понівечив.
У село повертатися не хоче. Плаче, бідний, увесь час. У лікарні всі з нього глузують. Такого сорому набути через якусь курву!
— Я її зничтожу, — прошепотіла Раїса. Тамарка кивнула.
— Разом зничтожимо. Хай тільки спочатку перед усім селом покається.
Раїса на ноги зіп'ялася. Два кроки до печі — як механізм поламаний. — Іди, Томо… Не лишати ж мені хлопця голодним через якусь підлоту. Він і так натерпівся.
— Піду… А ти, Раю, поки мовчи… Ми їй должні страшну смерть придумати. Щоб помучилася, бля, як наші хлопці…
Того ж вечора півсела набилося до мамки з татком. Це ж яка нагода себе людям показати. Ничипориха поназгадувала ще тих пісень, якими її малою мати заколисувала. Ігор із Денисом щось не дуже світилися. Насуплені сидять, один на одного — вовком.
— Чи, може, вже пісень набралися? — Ничипориха метикує.
— Ні, ні! Просимо, — Денис підхопився. — Просто втомилися… Незвичні ми пішки по десять кілометрів відмахувати.
«А потім іще й у тазу бовкатися», — додав подумки. І міцніше притис до себе згорточок зі знахідками. На Ігора й не дивиться, а той усе й без слів розуміє. «Падло, — психує. — Скоріш за все, знайшов щось дуже рідкісне. І мовчить…»
Катерина з Людкою у кутку сиділи. Шанівці трохи посперечалися, кому першому затягувати, аж на порозі — Раїса. Усі й замовкли.
Мамка підхопилася.
— Рая… Голубонька… От і добре, що прийшла. Сідай, люба, пісень послухай… Раїса всміхнулася — мороз по шкірі. Каже:
— Та чого ж слухати… Я й сама заспіваю. Я таких пісень знаю, що ви й не чули.
Шанівці брови попіднімали — оце так!
А Денис не помічає нічого, пожвавішав:
— Це добре. Ми вас уважно слухаємо.
Раїса оком по хаті:
— А де твоя донечка, Льоня?
— Он сидить. Де їй бути? — татко каже.
— А ходи сюди, доню. Сідай поряд, — Раїса мовить, і так, що заперечити страшно.
Мамка Катерину підштовхує.
— Піди… Бач, як тітці Раїсі погано.
— Не піду, — Катерина шепоче їй, а йде.
Сіла поряд. Раїса всміхнулася гірко.
— Ну, слухайте… — і рукою — за Катрину руку.
Стиснула.
- Чом дуб не зелений? Бо 'го туча збила,
- Чом хлопець зажурений? Кинула дівчина.
- А хто хоче знати, хай мене спитає,
- Що дівчина любить, як сім років має.
- Як сім років має, то до школи ходить,
- А вже за собою троє хлопців водить.
- А як десять має, то вже милується,
- Вийде на вулицю, до хлопців сміється.
- Як тринадцять має, то вже віддається,
- А подругам каже: «То вам лиш здається».
Раїса замовкла.
Денис почервонів, плечима знизав:
— Це просто якесь дитяче порно! — каже. — Ніколи не чув народних пісень про таких малих дівчаток. Це знахідка… А ще знаєте?
Раїса Катерининої руки не випускає:
— Я багато знаю… Ой, як же я багато знаю… Жити не хочеться.
Мамка з тривогою на неї:
— Ходімо, голубонько… Я тебе проводжу. Мабуть, відпочити тобі треба…
40 
